Херсонці не хочуть виїжджати на зиму: пережили окупацію, переживемо зиму

2022-11-24 09:39 aktualizacja: 2022-11-24, 16:17
Жителі визволеного Херсона, Fot. PAP/Viacheslav Ratynskyi
Жителі визволеного Херсона, Fot. PAP/Viacheslav Ratynskyi
Звільнені від російської окупації херсонці неохоче звертаються до влади з проханням покинути місто на зиму. Пережили окупацію, переживемо морози, запевняють ті, хто розмовляв з ПАП.

У Херсоні немає світла, води та опалення. Російські війська, які втекли з міста, зруйнували всю ключову інфраструктуру. Коли її відремонтують, невідомо. Багато важливих об'єктів було заміновано росіянами.

Чи не щодня у Херсоні лунають гучні вибухи. Люди в чергах за гуманітарною допомогою вже не звертають на них уваги. Діти цікавляться, який вибух – це «приліт» від ворога, а який «відліт» української артилерії.

«Ми вже звикли і нікуди не поїдемо, ми залишаємось. Ми тут стільки пережили, що вже не відчуваємо страху, особливо після того, як наші хлопці зайшли в місто», – розповіла ПАП Емілія, яка приїхала в центр Херсона за допомогою з двома дітьми та чоловіком.

«Газ у нас є, сподіваємося, що не відключатимуть. Наші друзі приносять нам воду з джерела. Є гуманітарна допомога, є запаси. Якось виживемо», – сказала вона.

У районах поза центром Херсона можна побачити черги до водовозів з питною водою. Перед деякими блоками стоять вибудовані з цегли місця на вогнище, на яких кип'ятять воду. Одним із них керує молода пара.

«У цьому будинку ми тримаємо невелике кафе, а оскільки немає електрики, ми кип’ятимо воду, варимо чай і роздаємо його людям», – пояснюють вони ПАП. «На вулиці холодно, в квартирах холодно, принаймні так можна зігрітися. Ми повинні допомагати один одному. Про евакуацію ми не думаємо», – додає дівчина.

Ірина представляється лікарем. Каже, що не може залишити місто заради пацієнтів. До того ж, пояснює вона, живе в передмісті, куди ще не долетіли російські ракети, випущені з правого берега Дніпра.

«Ми віримо в Україну, ми віримо, що всі докладають зусиль, щоб нам допомогти. Якщо буде зовсім трагічно, можливо, я поїду. Але поки що ми про це не думаємо».

Жінка розповідає, що під час російської окупації зрозуміла, що треба бути готовою до всього, тим більше, що виховувала дитину сама.

«У мене було вісім місяців, щоб підготуватися до цього. Ми чекали звільнення, але думали, що бої триватимуть довше і ми перезимуємо з росіянами», – зізнається вона.

«Якщо відключать газ, то в мене є газові балони. Я запаслася продуктами: банки з м'ясом, крупи, макарони, шоколад. У кожного вдома є маленький магазин. Ми накопичили велику кількість води. Ми не загинемо», – запевнила пані Ірина.

З Херсона Jarosław Junko (PAP)

Опрац. Iryna Hirnyk

ira/

Brak