Заступник голови Інституту національної пам'яті: сталінський Голодомор мав знищити українців - Росія сьогодні хоче того ж

2022-11-26 11:12 aktualizacja: 2022-11-26, 11:56
Меморіал пам'яті жертв Голодомору, Fot. PAP/ EPA/SERGEY DOLZHENKO
Меморіал пам'яті жертв Голодомору, Fot. PAP/ EPA/SERGEY DOLZHENKO
Великий голод (Голодомор) 1930-х років і нинішні дії Росії щодо України мають одну мету: знищення української нації, заявив в інтерв'ю PAP заступник голови Інституту національної пам'яті України Володимир Тиліщак.

«Росія сьогодні намагається повторити і завершити те, що не вдалося завершити Сталіну в 1933 році: знищити українську націю як таку», - оцінив він.

Цього року виповнюється 90 років Великого голоду в Україні, апогеєм якого стали 1932-1933 роки. Щорічно в останню суботу листопада відзначається День пам’яті жертв Голодомору та політичних репресій.

PAP: Багато країн, у тому числі Польща, визнали Голодомор злочином геноциду проти українського народу. Проте все ще є країни, які цього не зробили. Як розповісти світу про цю величезну трагедію, щоб її зрозуміли?

Володимир Тиліщак: Сьогодні, на жаль, ми бачимо, як справджується вислів про те, що непокаране зло повернеться. В українців завжди була величезна проблема пояснити світові, як це можливо, що державна влада свідомо організувала голод, щоб убити частину населення власної держави, тобто СРСР.

Причиною стало те, що і сталінський режим, і режим Путіна сьогодні бояться самостійної та незалежної України. На початку 1930-х років Сталін відчув, що Україна може повстати проти комуністів. Сьогодні Путін намагається загнати Україну в імперію. Вони розуміють, що ця земля може належати їм лише тоді, коли на ній не буде українців.

І тому сьогодні ми бачимо політику знищення суспільства і депортації, тобто те, що було в 1930-х роках. Як і тоді, зараз українців депортують з окупованих територій до Росії. Як і тоді, росіяни викидають і палять книги з наших шкіл і бібліотек. І тоді, у 1930-х роках, і сьогодні українців арештовують і кидають до в’язниць.

PAP: Як виник Великий голод?

В. Т.: На початку 1930-х років комуністична система управління економікою розвалилася, що особливо було помітно в сільському господарстві. У результаті примусової колективізації селян заганяли в колгоспи, відбирали землю та знаряддя праці, що перетворювало їх із хліборобів на сільський пролетаріат. Цей пролетаріат не був зацікавлений в ефективному обробітку землі. Це призвело до економічних проблем, тому що народжуваність почала падати по всьому СРСР.

У цивілізованих країнах відбулася б зміна політики, але сталінський режим вирішив у цій ситуації вирішити іншу проблему: усунути потенційну загрозу, яку він бачив в українському національному русі.

На той час Україна була другою за величиною республікою СРСР, яка мала досвід недовгої, правда, але власної державності. Дорогою ціною заплатили більшовики за перемогу над УНР. Крім того, Україна була прикордонною країною, і Сталін на початку 1930-х років боявся, що з Польщі почнеться напад на СРСР. Тим більше, що в Польщі проживала велика українська еміграція.

Крім того, в Україні сталінські революційні реформи викликали особливо масовий спротив. За сьогоднішніми, звісно неповними, оцінками, у масових виступах проти колективізації 1930 року брали участь понад мільйон українських селян.

Усе це змусило Сталіна вирішити українську проблему, щоб зробити Україну зразковою радянською республікою. Ця республіка, у розумінні Сталіна та його оточення, мала бути республікою радянських людей, а не українців.

PAP: Дані про кількість жертв Великого голоду продовжують обговорюватися. Говорять про цифри від 3 до 10 мільйонів людей.

В. Т.: На жаль, питання кількості жертв Голодомору залишається дуже складним. По-перше, бракує джерельної бази. Радянська влада робила все, щоб приховати справжню картину цієї трагедії як від тодішніх людей, так і від їхніх нащадків.

Організатори перепису 1937 року були репресовані за те, що перепис показав велике зменшення населення. Крім того, книги, в яких записувалися смерті, в ті роки велися дуже недбало, і голод не вказувався як причина смерті. Писали про безбілковий набряк, тобто голодний набряк. Також є записи, в яких причиною смерті біля імен 30-річних людей вказується старість.

Тому на сьогодні встановити точні дані неможливо. Я вважаю, що найбільш реалістичними є оцінки демографів, які багато років займаються цією темою. В Інституті демографії та соціальних досліджень НАН України створено спеціальну групу дослідників, які займаються цим із середини 2000-х років.

За їхньою оцінкою, перевищення смертності внаслідок Голодомору становило 3,9 млн осіб. Крім того, є й інші причини смертності, а це означає, що демографічні втрати України цього періоду оцінюються приблизно в 4,5 млн осіб.

Історики, спираючись на свої джерела, називають цифри 3-7 мільйонів. Щоправда, є й вищі рейтинги, але їх методологія сумнівна.

PAP: Наскільки сильна сьогодні в українському народі пам’ять про Голодомор?

В. Т.: Пам’ять про Голодомор – одне з небагатьох явищ, щодо якого є консенсус серед українців. За результатами досліджень минулих років понад 80 проц. громадян України оцінюють Голодомор як злочин геноциду. Ця пам'ять явно для нас жива, вона важлива.

PAP: Чи можна порівняти злочин Голодомору зі злочинами, які сьогодні вчиняє в Україні Росія?

В. Т.: Так, тому що про злочин геноциду свідчить перш за все мета, якою є знищення певної групи людей. Цілі Сталіна і Путіна однакові: це знищення українського народу як нації. Методи різні, бо тоді був голод, а сьогодні – військові дії, відкритий шантаж і терор проти мирного населення, але і ті, і інші хотіли посіяти страх. Фізично знищити найбільш зухвалих, а іншим навіяти страх перед імперією, перед Росією. Тому ці два питання – Голодомор і нинішня війна – це частина одного явища.

З Києва Jarosław Junko (PAP)

Опрац. Iryna Hirnyk

ira/

Brak