2022-12-02 10:05 aktualizacja: 2022-12-02, 14:45
Житловий будинок після російських обстрілів. Fot. PAP/ Metin Aktas / Anadolu Agency/ABACA
Все те, що я заробила впродовж всього мого 80-річного життя вміщається в поліетиленовий пакет. Через війну я втратила усе: квартиру, меблі, сімейні реліквії. Сьогодні я поневіряюся по орендованих квартирах, розповідає PAP жителька знищеного росіянами селища в Миколаївській області.
Первомайське – великий населений пункт, один з тих, що в Україні визнаний як селище міського типу. 80-річна Раїса з білим поліетиленовим пакетом, наповненим одягом і мокрими паперами, дивиться на руїни одноповерхового будинку, де вона жила.
"Що не згоріло, те згнило. Несу те, що вдалося врятувати. Якесь ганчір’я, старі документи, все, що я могла звідти дістати", – каже вона.
Від помешкання пани Раїси залишилася лише купа завалів. Кулі розтрощили балкон і фасадну стіну. Всередині можна побачити потрощені книжкові шафи та потертий диван.
"Немає ані балкона, ані вікон, ні даху. Якби був би дах, можливо, я могла б собі зарадити. Господи, все тече, у мене всі килими згнили", – скаржиться вона.
На початку повномасштабної війни Росії проти України жінка не збиралася залишати рідний дім.
"Ще спокійно, поки що мені ще нічого не загрожує, думала тоді я. І так я чекала, допоки на нас не почали падати бомби", – згадує вона.
"Ми місяць ховалися за стінами в коридорі. Не було ні світла, ні газу, ні води. Коли росіяни стріляли, весь будинок трясся, як картон. Я думала, що цей коридор буде моєю могилою", – каже вона.
Зараз Раїса живе в орендованій однокімнатній квартирі в Миколаєві. Вона все ще сподівається, що влада допоможе їй відбудувати квартиру в Первомайському, і мріє, що колись туди повернеться.
"Колись тут було так красиво. У дворі, перед сходами, ми посадили високі троянди та кущі. Від них нічого не залишилося, тільки пеньки стирчать. Може влада нам допоможе, може хоч дах відремонтують, а син допоможе і стіни мені поставити? Я не хочу помирати в чужому місці, я хочу дожити до кінця у власному домі", – зізнається жінка в інтерв’ю ПАП.
З Первомайська Jarosław Junko (PAP)
Опрац. Ihor Usatenko
iua/
Brak
