Антоніо Лукіч для PAP.PL: ми мали велике задоволення показувати незвичний фільм з України, адже не всі звикли сміятися, коли дивляться українське кіно
Через гумор можна зрозуміти хто свій, а хто чужий. Це цікаве спостереження. Ми мали велике задоволення показувати незвичний фільм з України, адже не всі звикли сміятися, коли дивляться українське кіно, - каже в розмові з PAP.PL Антоніо Лукіч, режисер фільмів "Мої думки тихі" та "Люксембург, Люксембург", в рамках 8-ого кінофестивалю U!FF в Варшаві.
В обидвох своїх фільмах режисер показує прості життєві історії з невеличких міст, колорит різних регіонів України. В "Мої думки тихі" показано Закарпаття, а в першій частині другого фільму – "Люксембург, Люксембург" – невеличке містечко Лубни в центральній Україні. Лукіч пояснює, що в його випадку вибір саме таких локацій був зумовлений драматургічно.
""Мої думки тихі"починаються в Києві, далі герой їде шукати Рахівського Крижня на Закарпаття. Історія про близнюків ("Люксембург, Люксембург" - PAP) – це історія про людей з маленького містечка і це було дуже важливо. Мабуть, якби я знайшов правильних близнюків з Києва, Дніпра чи Одеси, які були б носіями такої живої української мови – я б знімав там", - коментує в розмові з PAP.PL режисер.
В другому фільмі Антоніо Лукіча "Люксембург, Люксембург" головні герої розмовляють на слобожанському діалекті української мови. Режисер розповідає, що команда присвятила багато часу тому, аби правильно перекласти субтитри, намагаючись адаптувати цей діалект. В англійській мові героїв перекладали під бруклінський акцент, в Італії – під Неаполітанський. "Десь це насправді працювало", - підкреслює режисер.
На питання PAP.PL як сприймались обидва фільми за кордоном Антоніо Лукіч відповів, що якийсь гумор був зчитаний, якийсь - ні. "Це давало відчуття того, що дійсно через гумор можна зрозуміти хто свій, а хто чужий. Це цікаве спостереження. Ми мали велике задоволення показувати незвичний фільм з України, адже не всі звикли сміятися, коли дивляться українське кіно", - додав режисер.
За словами Лукіча, на превеликий жаль українці не асоціюються з людьми які вміють робити комедію і мають почуття гумору.
На питання PAP.PL чи вважає режисер, що поява його дебютного "Мої думки тихі" дала поштовх для української кіноіндустрії, Лукіч відповідає негативно : "Я б не сказав, що це був поштовх. Поштовхом було фінансування фільмів, коли почали вкладати в українське кіно. Як я зараз це бачу, "Мої думки тихі" були аргументом в сторону довіри до українського кіно. Що українському кіно можна вірити, що воно буває, якщо просто говорити, прикольним та класним, що його можна легко дивитись і воно подарує глядачеві відчуття того, що він може з екрана себе впізнати".
Розвиваючи думку, режисер вказує на присутність в українському кіно проблеми з тим, щоб глядач міг себе асоціювати з героями фільму.
"Проблема, коли ти дивишся фільм Спілберга і впізнаєш в ньому своє життя. Я дивлюсь "Fabelmans" і розумію – це ж я, це моя сім'я. І чому так сталось, що я впізнаю себе в американській історії, а коли дивлюсь український фільм – я не знаю хто ці люди. Чому я себе не впізнаю в історіях про міських навіжених, придурків, або лісних духів ? Хто це взагалі ? Я люблю дивитись фільми про людей яких я знаю, або впізнавати своє життя", - пояснює Лукіч в розмові з PAP.PL.
Режисер називає це парадоксом незрілої індустрії, яка ще шукає ключики до порозуміння з аудиторією. Другою проблемою Лукіч називає відсутність майстерності, сценарної школи. "Не всі довіряють не тільки своїм сусідам, але й самим собі та своїй цікавості – куди вона може тебе привести, як сценариста", - коментує він.
Режисер розповідає, що його маленькою перемогою було те, коли він почув історію, що іноземці, подивившись його першу стрічку «Мої думки тихі» захотіли поїхати в Закарпаття, побачити його на власні очі й поплавати в термальних водах. "Іноді я жартома відповідав, що перший мій фільм це була спроба підвищити туристичний потенціал Закарпаття. Фільми так і треба робити насправді", - з посмішкою додає Лукіч в розмові з PAP.PL.
Говорячи з PAP.PL про свій третій фільм, режисер підкреслює, що не старатиметься оправдовувати високих очікувань глядачів і буде зосереджуватись виключно на своєму баченні стрічки: "Я знімаю з себе цю відповідальність. Мені занадто складно. Я вважаю, що я заслужив право розчарувати свою аудиторію і я буду знімати все, що мені в голову полізе - і вийде що вийде".
На питання чи в третій стрічці теж буде присутній фірмовий гумор, режисер відповідає, що "це буде злий, чорний, саркастичний фільм".
У війну, за словами Лукіча, нічого масштабного не знімається. Нещодавно, розповідає він, ми знімали кліп з Сергієм Жаданом і його групою Жадан і Собаки в Харкові на пісню "Рогань". " Якщо говорити про великі історії – повні метри, то проєкти розробляються, а знімання складно собі уявити. Потрібно, щоб був сильний мотив», - додає на завершення Антоніо Лукіч.
Обидва фільми Антоніо Лукіча – "Мої думки тихі" та "Люксембург, Люксембург" показуються в рамках 8-го кінофестивалю Ukraina! Festiwal Filmowy.
8-й кінофестиваль U!FF проходить з 18 по 24 жовтня 2023 року в кінотеатрі "Кінотека", кінотеатрі "Амондо" та Центрі кінокультури ім. Анджея Вайди у Варшаві, а також з жовтня по грудень в інших польських містах, таких як Вроцлав, Краків, Познань, Ополе, Гданськ, Глівіце, Плоцьк, Гожув-Великопольський та інші, а також онлайн з 27 жовтня по 12 листопада 2023 року на платформі vod.warszawa.pl.
Автор: Dmytro Menok
dmd/
