Експерт GLOBSEC: країни східного флангу НАТО мають швидше посилювати оборонні спроможності
Ефективність стримування залежить не лише від обсягів витрат на озброєння, а й від здатності урядів швидко перетворювати ці кошти на реальні оборонні спроможності, заявив агентству PAP експерт GLOBSEC Мартін Скленар, підсумовуючи останній звіт аналітичного центру про готовність країн східного флангу НАТО.
"Ми ретельно проаналізували десять країн на сході – від Фінляндії через країни Балтії та Польщу до Чехії, Словаччини, Угорщини, Болгарії та Румунії. Це географічно критичний регіон з погляду безпеки Європи і, ширше, всього НАТО", – сказав PAP під час Дипломатичного форуму в Анталії Мартін Скленар, аналітик словацького аналітичного центру GLOBSEC, колишній міністр оборони Словаччини.
Метою звіту "Annual Battle Readiness on the Eastern Flank, 2026" (укр. – "Звіт про щорічну бойову готовність країн східного флангу НАТО, 2026"), який був опублікований минулого тижня, полягала в оцінці того, як декларації союзників та збільшення витрат на озброєння перетворюються на реальне підвищення готовності та оборонних спроможностей.
Східний фланг НАТО пройшов глибоку трансформацію і досяг значного прогресу, проте його боєготовність, як випливає з доповіді, розподіляється нерівномірно. Автори звертають увагу, що важливим є не лише зростання витрат на озброєння, а й здатність приймати швидкі політичні рішення та рівень суспільного консенсусу в кризових ситуаціях.
Польща, поряд із Фінляндією та Естонією, увійшла до групи держав, які інституційно готові до швидких дій та прийняття рішень. Автори звіту досліджували, як ці країни поводитимуться в критичних ситуаціях, що вимагають прийняття складних рішень, таких як застосування військової сили або оперативне прийняття та розміщення союзних військ на власній території.
"Недостатньо мати відповідну інституційну структуру. Важливо, наскільки передбачуваними є держави в ситуаціях, коли необхідно приймати миттєві рішення", – пояснив Скленар.
У "середній" групі знаходяться Литва, Латвія, Румунія та Чехія, а наприкінці рейтингу – Угорщина, Словаччина, Болгарія. Процедури в деяких державах можуть значно затримати реакцію на кризу, що послаблює надійність стримування.
Скленар підкреслив, що основою стійкості держави є суспільний консенсус та свідомість громадян. "Це дозволяє політичним лідерам приймати та впроваджувати миттєві, часто складні рішення в критичних ситуаціях", – зазначив аналітик. Консенсус є необхідним для підтримання у довгостроковій перспективі підвищених видатків на оборону з метою розбудови потенціалу стримування.
"Польща справляється добре. Ніде немає стовідсотково ідеальної ситуації, але на тлі інших країн Польща справляє враження. Звичайно, є Фінляндія, яка дуже добре підготовлена до такої дискусії. З погляду готовності до оборони це є критичним елементом. Суспільний консенсус дозволяє продовжувати витрати, забезпечує передбачуваність для союзників і дає змогу приймати рішення", – зазначив співрозмовник PAP.
"Робота з суспільством і формування усвідомлення того, що те, що ми робимо, є не питанням вибору, а необхідністю, – це ключові питання. Також на індивідуальному рівні потрібно думати про те, як бути готовим до критичних ситуацій. Чим більш стійким і підготовленим є суспільство, тим краще підготовлена вся держава", – сказав він.
Консенсус та просвіта суспільства сприяють сприйняттю правових змін, таких як надання установам спеціальних повноважень, які раніше делегувалися. Це дозволяє швидко діяти під час кризи без необхідності чекати на тривалі парламентські дебати, зберігаючи при цьому демократичні цінності.
Скленар зазначив, що перебудови потребують також відносини урядів з оборонною промисловістю – вона повинна бути залучена до обговорень технічних вимог та потреб на ранньому етапі, допомагаючи армії зрозуміти доступні засоби та результати, яких можна завдяки ним досягти.
"На нашу думку, промисловість має бути ключовим елементом стримування та боєготовності. Йдеться про те, щоб вона була здатна різко збільшити виробничі потужності в момент спалаху конфлікту та підтримувати їх. Стримування є ефективним лише тоді, коли потенційний агресор бачить, що держава здатна продовжувати виробництво обладнання протягом усього періоду війни, а не лише використовувати запаси", – підкреслив аналітик. Наступним елементом є пристосування замовлень до реалій інноваційних циклів, які часто тривають лише кілька місяців.
Одним із висновків звіту є те, що реальна обороноздатність формується насамперед окремими країнами і залежить від дій їхніх урядів, а також від того, як виконуються взяті зобов’язання та політичні декларації.
"З погляду національних урядів важливо, що готовність не починається в Брюсселі чи на саміті НАТО. Там ти домовляєшся і береш на себе зобов'язання, але потім повертаєшся до себе і починаєш це реалізовувати. Недостатньо погодитися на 3,5% ВВП, але це потрібно втілити в життя", – зазначив експерт.
З Анталії Justyna Prus (PAP)
Опр. Roman Havryshchak
hav/
