Експерт: світ очікує реакції Ізраїлю на іранську атаку
Світ очікує, що Ізраїль відповість на масовану іранську атаку на свою територію, але зовнішній тиск тимчасово зупинив відплату, – заявив у інтерв'ю PAP колумніст і експерт з близькосхідної політики Константи Ґеберт.
Іранська атака, яка відбулася в ніч із суботи на неділю, стала відповіддю на ракетний обстріл іранського консульства в Дамаску, в результаті якого 10 днів тому загинув командир іранської Революційної гвардії в Сирії і його колеги. Ізраїль формально не взяв на себе відповідальність за атаку, але ніхто інший не міг, – сказав Ґеберт, підкресливши, що іранський авіаудар був прямим нападом із території однієї країни на іншу, що є "безсумнівною ескалацією конфлікту" і що сталося вперше "в історії негласної та нерозголошеної війни між Іраном і Ізраїлем, яка триває вже більше ніж 30 років".
"Досі обидві сторони в основному вражали цілі на території третіх країн: Іран – ізраїльські дипломатичні місії, Ізраїль – іранські військові об'єкти в Сирії. Іранські спроби вбивств в Ізраїлі були зірвані службами безпеки. В Ірані Ізраїль досяг більшого успіху, саботуючи об'єкти, пов'язані з ядерною програмою, вбиваючи вчених, які там працювали, або викрадаючи архіви програми, щоб довести, що Тегеран прагне створити атомну бомбу", – заявив Ґеберт.
Експерт підкреслив, що "загалом сторони уникали брати на себе відповідальність за свої дії, щоб не змушувати опонента до відкритої відплати. Крім того, Іран часто використовував субпідрядників, особливо ліванську "Хезболлу". Так було, наприклад, з нападом на посольство Ізраїлю в Буенос-Айресі в 1992 році (25 загиблих) і на єврейський центр там же два роки по тому (85 загиблих). Відповідальність Тегерана і "Хезболли" була в черговий раз підтверджена аргентинським судом тиждень тому".
На думку Ґеберта, саме з цих атак почалася гостра фаза конфлікту, "хоча ще з часів шиїтської ісламської революції 1979 року Іран проголошував "стирання сіоністського утворення з карти світу". Експерт нагадав, що раніше "у 1980-х роках Тегеран, ведучи оборонну війну проти Іраку, отримував таємну військову допомогу від Ізраїлю, для якого Багдад був більш небезпечним супротивником. Щобільше, до революції між Ізраїлем та імперським Іраном були хороші відносини, засновані на співпраці в боротьбі з арабським націоналізмом та ісламським фундаменталізмом".
Сьогодні, як підкреслив Ґеберт, Іран "активно підтримує грошима і зброєю як сунітський ХАМАС в Секторі Гази, так і – незрівнянно небезпечнішу – шиїтську "Хезболлу", і звинувачує, хоча доказів цьому немає, Ізраїль у підтримці антиурядового демократичного руху, який роздирає країну на частини".
За словами Ґеберта, іранська громадська думка "більше не поділяє значною мірою антиізраїльську ідеологію аятол. З іншого боку, ізраїльська громадська думка, розглядає Іран, який декларує знищення Ізраїлю і, можливо, вже володіє ядерною зброєю, як екзистенційну загрозу".
Експерт каже, що за непідтвердженими даними, в минулому прем'єр-міністр Беньямін Нетаньягу двічі був готовий віддати наказ про атаку на ядерні об'єкти Ірану, але військові, побоюючись ширшої війни, накладали на це вето. "У неділю саме тиск США змусив його тимчасово відкликати наказ про удар у відповідь", – підсумував Константи Ґеберт. (PAP)
Опр. Roman Havryshchak
hav/
