Експерти: перший рік президентства Трампа ознаменувався зіткненням різних зовнішньополітичних бачень
Перший рік президентства Дональда Трампа продемонстрував зіткнення різних підходів до зовнішньої політики США, зазначають експерти в розмові з PAP.
У вівторок виповнився перший рік відтоді, як Дональд Трамп склав присягу 47-го президента США. За цей час відбулися зміни у зовнішній політиці США в напрямку Азії та Індо-Тихоокеанського регіону, а в Європі зросли побоювання щодо припинення військової підтримки Старого континенту з боку США.
"Зміни в політиці безпеки США, спричинені першим роком президентства Дональда Трампа, не означають припинення підтримки Європи і кінець НАТО. Альянс зміниться, а Польща може стати країною-“гарантом” безпеки в регіоні", – оцінив для PAP Марек Будзіш, аналітик Strategy&Future.
Нещодавні погрози президента Трампа щодо Гренландії та його оголошення про введення тарифів для європейських країн, які відправили туди війська, посилили голоси про кінець Північноатлантичного альянсу і, як висловився журнал Politico – "розлучення" Європи з Америкою і створення "нового альянсу" без США. Навіть деякі конгресмени-республіканці не підтримали вимоги свого президента, висловлюючи побоювання розпаду альянсу.
За словами Будзіша, кінця НАТО не буде, однак повернення до "старих часів" – до російської агресії проти України, коли "єдиним гарантом безпеки" Європи були Сполучені Штати, – вже не станеться. Водночас президентство Трампа 2.0 та нова геополітична реальність можуть стати шансом для Польщі, якщо, як зауважив експерт, вона "захоче цим шансом скористатися".
Як він підкреслив, у владній еліті США відбувається зміна поколінь, і в адміністрації Трампа на перший план виходять такі політики, як віцепрезидент Джей Ді Венс або заступник міністра оборони Елбридж А. Колбі. Це, на його думку, люди, які "набагато менш віддані" попередньому баченню трансатлантичних відносин, в яких Америка виступала в ролі поліцейського замість того, щоб захищати насамперед свої інтереси. Однак нове бачення американського геостратегічного порядку, що формується після першого року президентства Трампа, не означає "відмови від стратегічної Європи".
"Американці надалі матимуть присутність в Європі, вони надалі гарантуватимуть певні можливості, яких не мають держави-союзники, наприклад, з погляду ядерного стримування або, наприклад, високоточних ракетних ударів по цілях ракетами дальнього радіуса дії", – підкреслив Будзіш в коментарі PAP.
На думку Будзіша, пріоритети в політиці безпеки США змінюються, і американський підхід до європейських справ буде похідним від цих змін.
На першому місці, таким чином, стоїть захист "американського притулку", тобто території Сполучених Штатів. Другим фокусом нового бачення національної безпеки США є так звана оборона півкулі, що проявляється у підвищеному інтересі до ситуації в країнах Латинської Америки та посиленні там американського впливу.
Індо-Тихоокеанський регіон зараз є третім пріоритетом для США, і лише на четвертому місці, за словами Будзіша, знаходиться східний фланг НАТО.
"Американці вважають, що Європа має достатньо ресурсів, хоча і не використовує їх, щоб самотужки стримувати Російську Федерацію", – оцінив Будзіш. І саме тому, на його думку, "центр тяжіння" американської активності в Європі зміститься.
Американці, підкреслив він, будуть "допоміжним гарантом безпеки", а стабільність регіональної ситуації, по суті, залежатиме від позиції країн регіону.
"Ідея полягає в тому, щоб перекласти частину тягаря безпеки на союзників. На думку американців, закінчення війни в Україні має відбутися за таких умов, щоб Україна могла стати реальною частиною цієї нової системи регіонального балансу", – оцінив Будзіш.
Як зазначив у розмові з PAP американіст і коментатор порталу "Układ sił" Рафал Михальський, змінюватиметься і НАТО, адже його постхолодновоєнна формула вичерпала себе. На його думку, Польща може шукати в Альянсі власну роль, оскільки, як і інші країни східного флангу, маючи збіжні інтереси зі США, сприймається як держава, схильна до тісної співпраці.
"Ми можемо не погоджуватися щодо методів припинення війни в Європі в контексті можливого перезавантаження Дональда Трампа з Росією, але наша мета – не допустити війни – збігається з метою США", – підкреслив Михальський і зазначив, що західноєвропейські країни розглядаються в США як такі, що мають розбіжні інтереси. Прикладами таких розбіжностей, на його думку, є питання енергетичної політики Німеччини, яка робила ставку на співпрацю з Росією (це розкритикував Трамп під час свого першого терміну), або нехтування фінансуванням оборони з боку західних союзників по НАТО.
Також, на думку Будзіша, еволюція оборонної політики США і зміни в НАТО можуть стати "можливістю, а не прокляттям" для Польщі, за умови, що вона погодиться взяти на себе більший тягар і відігравати роль "експортера безпеки".
У "нові часи" внесок у безпеку, підкреслив він, ляже, в першу чергу, на плечі держав, які знаходяться в регіонах, де може реалізуватися загроза зовнішньої агресії.
"Це, на жаль, сумна правда. Не іспанці будуть платити за нашу безпеку, лише нам доведеться більше інвестувати, наприклад, у загальну військову підготовку, якої в Польщі, зрештою, немає, що дуже негативно впливає на здатність генерувати сили у випадку можливого конфлікту", – оцінив Будзіш.
Експерт Strategy&Future вважає, що Польща також може відігравати більшу регіональну роль на хвилі змін, але для цього вона не може зосереджуватися виключно на власній безпеці. Польща, на його думку, повинна бути країною, яка "гарантує безпеку" інших, наприклад, країн з меншим демографічним потенціалом у регіоні, таких як країни Балтії.
Однак, на думку Михальського, розмірковуючи про роль, яку Польща може відігравати на "східному фланзі", слід пам'ятати, що остаточна формула оборонної політики США ще не сформована, а її важливі деталі, такі як розміщення американських військ в Європі, все ще обговорюються у Вашингтоні.
"Дональд Трамп розривається між двома ворогуючими таборами з різними підходами до зовнішньої політики, на додаток до цього в його адміністрації відсутня посадова особа, яка була б обличчям політики щодо Європи", – оцінив Михальський.
На його думку, найвпливовішим представником табору, що виступає за продовження трансатлантичного партнерства, є державний секретар і радник з національної безпеки Марко Рубіо, "для якого не існує альтернативи союзу з Європою та її широким східним флангом". Натомість обличчям американського "протекціонізму" є Елбридж А. Колбі – онук легендарного директора ЦРУ та агента часів війни у В’єтнамі Вільяма Колбі.
На думку Politico, Колбі-молодший представляє бачення зовнішньої політики США, згідно з яким її головною метою є захист американської могутності від китайського вторгнення, а не Росії, яка залишається, на його думку, набагато меншою загрозою.
Як зізнався в розмові з PAP Пітер Доран, експерт американського аналітичного центру Foundation for Defense of Democracies, саме Колбі зараз працює над Стратегією національної оборони, в якій буде вказане, зокрема, "майбутнє розташування американських військ в Європі".
"Дебати з цього приводу все ще тривають в адміністрації і жодних рішень ще не прийнято", – зазначив Доран, але додав, що "в минулому" Колбі висловлював сумніви щодо "корисності американських альянсів".
Водночас Доран визнав, що є й "інші члени адміністрації", які не бачать "великої цінності" НАТО, і тому "відбувається внутрішня битва за майбутнє", яку, на його думку, поки що виграє держсекретар Марко Рубіо.
На запитання, чим може закінчитися ця внутрішня суперечка в адміністрації з погляду східного флангу НАТО, Доран відповів, що "найбільшим досягненням другого терміну Трампа було б будівництво Форту Трампа в Польщі" з постійним американським контингентом.
"Виведення наших військ з Європи далеко від лінії фронту з Росією, де європейці є найбільш вразливими, було б найбільшою катастрофою для цієї адміністрації, адже ми тим самим заохочували б Володимира Путіна повернути більше земель, які Росія колись окупувала", – зазначив американський експерт, але підкреслив, що вірить у запевнення Дональда Трампа, "що США ніколи не вийдуть з НАТО".
Anna Gwozdowska (PAP)
Опр. Roman Havryshchak
hav/
