Експертка: рішення ЄСПЛ закріплює наратив, що вторгнення Росії в Україну розпочалось у 2014 році
"Рішення Європейського суду з прав людини визначає наратив щодо того, що вторгнення Росії в Україну почалося в 2014 році, а не через вісім років після цього", — вважає експертка Ґіссу Нія з аналітичного центру Atlantic Council, яка розмовляла з PAP. На її думку, це рішення може стати важливим також у інших справах, що розглядаються ЄСПЛ та іншими судами.
Професор прав людини Віденського університету Манфред Новак підкреслив, що рішення Суду дає надію притягнути до відповідальності не лише лідера Росії Владіміра Путіна, але також, наприклад, прем’єра Ізраїлю Біньяміна Нетаньягу. За його словами, важко переоцінити це рішення ЄСПЛ, хоча проблемою залишається невиконання рішень міжнародних судів у часи, коли "післявоєнна архітектура мультилатералізму — мир, розвиток, права людини та верховенство права — перебувають під дедалі більшою загрозою".
У середу ЄСПЛ постановив, що Росія порушувала права людини в Україні під час конфлікту на Донбасі, що розпочався в 2014 році, а також під час повномасштабного вторгнення в 2022 році. Суд також визнав порушення прав людини у зв’язку зі збиттям у 2014 році проросійськими сепаратистами малайзійського "Боїнгу" над Донбасом. Ця трагедія забрала життя 298 осіб. Рішення Великої палати ЄСПЛ стало першим обов’язковим рішенням, що охоплює весь період воєнного конфлікту між Росією та Україною, включно із катастрофою MH17 над східною Україною влітку 2014 року.
На думку Нії, хоча й правові висновки рішення стосуються лише дій Росії до 16 вересня 2022 року, тобто до моменту виходу країни з Європейської конвенції з прав людини, одним із ключових значень рішення є сам наратив.
"Зараз ми спостерігаємо інтенсивне поширення дезінформації. Навіть президент США Дональд Трамп повторює кремлівську пропаганду щодо війни. Рішення чітко зазначає, що вторгнення почалося не у 2022 році, а в 2014-му, і що Росія давно планувала реалізувати свої територіальні цілі та акти агресії", — прокоментувала юристка.
Рішення Суду підтверджує, що конфлікт на Донбасі не був результатом спонтанного руху "знизу". Воно доводить, що Росія здійснювала ефективний контроль над територіями сходу України уже навесні 2014 року — як через власні збройні сили, так і шляхом озброєння, навчання та керівництва місцевими сепаратистськими групами.
Суд встановив, що на цих територіях Росія вчинила грубі і систематичні порушення прав людини — тортури, сексуальне насильство, позасудові страти.
"Враховано було навіть організоване вивезення українських дітей до Росії з метою зміни їхньої ідентичності на російську, а іноді і навчання їх воєнним діям проти власної вітчизни, про що я знаю більше як член робочої групи гуманітарної програми України Bring Kids Back UA", — зазначив Новак.
Так ЄСПЛ правово обґрунтував наратив, що війна на Донбасі була частиною зовнішньої агресії Росії проти України, а не внутрішнім конфліктом між сепаратистами та урядом у Києві. Це має велике політичне та правове значення — як для підтвердження відповідальності Росії, так і для майбутніх процесів щодо репарацій та кримінальних справ.
"Україна виконала чудову роботу, запустивши механізми юстиції на міжнародному та національному рівнях. Тривають національні розслідування за універсальною юрисдикцією, справи розглядаються в Міжнародному кримінальному суді, працюють українські суди та створено новий трибунал з питань агресії проти України. Усі ці інституції можуть спиратись на фактичні та правові висновки рішення ЄСПЛ", — пояснила Нія.
"Рішення Суду може також стати основою для механізму компенсацій і відшкодувань, розробленого Радою Європи та її Реєстром збитків (Міжнародним Реєстром збитків) (йдеться про збитки, заподіяні Росією українцям)", — додав Манфред Новак, відомий австрійський експерт у сфері захисту прав людини. За його словами, на цій основі заморожені російські активи можуть бути використані для виплат жертвам.
Нія також вказала, що рішення може мати значення і в інших справах, розглянутих ЄСПЛ або іншими судами, не пов’язаних з Росією і Україною.
Посилюючи наявну лінію практики щодо поняття ефективного контролю, ухвалене рішення може бути важливим, наприклад, у випадку війни в Секторі Газа. Якщо буде доведено, що Ізраїль здійснює ефективний контроль над цією територією (наприклад, через блокаду чи контроль кордонів, можливість застосування сили), його можуть бути притягнуто до відповідальності за порушення прав її мешканців, навіть якщо формально його не визнають як окупанта. Це актуально, бо статус Сектору Газа вже давно є предметом правової та політичної суперечки.
Втім, рішення міжнародних судів дедалі частіше ігноруються. Прикладом цього є ситуація, яка сталася з ордером МКС на арешт прем’єра Ізраїлю Біньяміна Нетаньягу. На думку Новака, це не означає, що слід недооцінювати політичне значення рішень міжнародних інституцій.
Юрист нагадав випадок колишнього президента Філіппін Родріґо Дутерте, який у березні був переданий до Гаазького МКС за нібито злочини, скоєні в його кампанії боротьби проти наркотиків.
За словами Новака, це могло зайняти час, але зрештою багато країн були змушені виконувати рішення міжнародних судів, а багато осіб — постати перед МКС та ad hoc трибуналами щодо колишньої Югославії, Руанди, Сьєрра-Леоне та Камбоджі.
"Коли Тадеуш Мазовецький був Спеціальним доповідачем ООН з прав людини в колишній Югославії (1991–1995 роки — PAP) і ми тісно співпрацювали у спеціальному процесі щодо зниклих осіб, багато хто стверджував, що найвище керівництво ніколи не постане перед судом", — нагадав Новак.
Коли найвищі особи, відповідальні за геноцид та інші злочини в колишній Югославії — екс-президент Сербії Слободан Мілошевич, лідер боснійських сербів Ратко Младич та Радован Караджич — були обвинувачені Міжнародним кримінальним трибуналом для колишньої Югославії (МКТЮ), цих осіб врешті-решт передали до Гааги, хоча й процес тривав довго.
"То чому не може настати момент, коли також (лідер Росії Владімір) Путін чи Нетаньягу постануть перед відповідальністю в Гаазі?", — зазначив юрист.
Рішення ЄСПЛ було оскаржене деякими коментаторами як компромісне з політичних причин, зокрема через рішення Суду не вирішувати, чи сама агресивна війна порушує право на життя (у зв’язку зі ст. 2 Європейської конвенції). Таке рішення могло б створити небажані прецеденти для деяких держав-членів Ради Європи і відкрити шлях для позовів проти членів НАТО (наприклад, за дії в Іраку, Афганістані, Лівії та Косові). Суд пояснив, що не розглядав це питання, оскільки позивачі (Україна та Нідерланди) прямо не висунули таке твердження.
Ґіссу Нія очолює проект Strategic Litigation у Atlantic Council. Професор Манфред Новак обіймав посаду Спеціального доповідача ООН з питань тортур (2004–2010) та був суддею Палати з прав людини для Боснії і Герцеговини (Human Rights Chamber for Bosnia and Herzegovina), створеної на підставі Дейтонських угод, у 1996–2003 роках.
Автор: Joanna Baczała (PAP)
Опрац. Ihor Usatenko
iua/
