Гібридна війна і тероризм: експертка пояснює роль суспільства в безпеці Європи
Гібридна війна, як і тероризм, ґрунтується на дестабілізації та використанні страху. І саме ми, громадяни, завдяки здатності протистояти маніпуляціям і паніці, забезпечуємо найкращу підтримку безпеці Польщі та Європи, зазначила в інтерв’ю PAP д-р Пауліна Пясецька з Collegium Civitas.
На маршруті Варшава-Дорогуськ 15–17 листопада сталися два акти диверсій. Під час першого, у селі Міка (Мазовецьке воєводство, ґавролінський повіт), вибух заряду пошкодив залізничну колію. В іншому місці, поблизу станції Ґоломб (Люблінське воєводство, пулавський повіт), у неділю потяг із 475 пасажирами був змушений різко зупинитися через пошкоджену колію.
PAP: Почнемо з термінів. Диверсія, тероризм, гібридна війна, саботаж - з чим ми маємо справу, коли йдеться про останні події на залізниці?
Д-р Пауліна Пясецька, експертка з питань тероризму, Collegium Civitas: Ми, безумовно, говоримо про широкий спектр різних дій, які в сукупності називаються гібридним конфліктом. Це такий вид конфлікту, який починається набагато нижче порогу війни і свідомо підтримується на низькому рівні інтенсивності. Це не дозволяє міжнародній спільноті повінстю брати участь у реагуванні. Оскільки немає збройного нападу на територію держави і не виконані передумови актів міжнародного права, ніхто з міжнародної спільноти не може офіційно відповісти силою. Конфлікт називається гібридним, оскільки йдеться про поєднання дуже різних методів.
Однак те, з чим ми мали справу на польській залізниці, ближче всього можна описати як диверсію.
PAP: Що таке диверсія?
П.П.: Диверсія – це дія деструктивного характеру, що свідчить про намір завдати серйозної шкоди як майну, так і потенційно життю та здоров'ю громадян, здійснена зовнішнім суб'єктом. З іншого боку, про диверсію говорили б тоді, коли вона була б "своєю", якби це була дія інсайдера.
З іншого боку, тут ми маємо справу з диверсійною дією, яка є частиною ширших дій у сфері гібридної війни. Варто пам'ятати, що ці події відбуваються не ізольовано від інших атак, спрямованих проти Республіки Польща. Ми є об'єктом ворожого інтересу з боку Російської Федерації практично від самого початку нападу Росії на Україну у 2014 році. Інформаційні, дезінформаційні та кібероперації проводяться вже багато років.
PAP: А як щодо концепції тероризму? У випадку нещодавніх атак, наприклад, чи не можна говорити про невдалий терористичний акт?
П.П.: Це методологічна і юридична дискусія. Моя позиція полягає в тому, що тероризм – це метод, який використовують недержавні актори. Якщо є участь держави, то можна говорити про гібридну війну з використанням методів тероризму, але не про терористичний акт.
З юридичного боку, однак, кваліфікацією діяння займається прокуратура. Саме вона вирішує, чи це терористичний акт, чи дія, спрямована проти держави.
PAP: Чи має значення для НАТО або міжнародної спільноти те, як кваліфікує акт прокуратура?
П.П.: Не дуже. Реакція не обов'язково буде у випадку тероризму, а скоріше буде результатом ворожого акту в рамках гібридної війни, що може на наступних етапах призвести до посилення напруженості.
Підхід до боротьби з тероризмом на європейському континенті базується на тому, що тероризм – це просто злочин. Ми протистоїмо йому силами безпеки і громадського порядку, притягуємо терористів до відповідальності і караємо їх згідно з кримінальним кодексом. Це означає, що НАТО – як оборонний альянс військового характеру – мало що може тут сказати. Переслідування злочинів залишається виключною відповідальністю держави.
PAP: Чи є у нас інструменти для притягнення до відповідальності не лише безпосередніх виконавців дій на залізниці, а й тих, хто замовляв і оплачував ці дії?
П.П.: Наші шанси невеликі, тому що замовники навряд чи просто покинуть територію Російської Федерації. Підозра, що Росія коли-небудь видасть нам своїх громадян, які координували такі дії за вказівкою влади, була б, м'яко кажучи, безпідставною.
У нас є така можливість лише в тому випадку, якщо вони виїдуть за межі своєї країни і будуть затримані в країні, яка буде готова передати їх нам, ризикуючи отримати негативну реакцію з боку Москви.
PAP: Чи залишаться тоді винні безкарними?
П.П.: Йдеться про організацію злочинних дій, спрямованих на заподіяння серйозної шкоди і руйнування здоров'я і життя наших громадян. Моя позиція полягає в тому, що всі ці люди будуть безжально притягнуті до відповідальності в той момент, коли Росія остаточно програє війну.
PAP: Якою була головна мета цих диверсій на залізницях? Йшлося про фізичну шкоду чи, можливо, про створення потрібного настрою і страху серед польського населення?
П.П.: Мистецтво гібридної війни полягає в тому, що вона відбувається одночасно у сфері військового і невійськового протистояння. Для досягнення різних цілей паралельно використовуються різні засоби, тому я б не розділяв її. Це працює за принципом: двох зайців одним пострілом.
Якщо злочинці переривають постачання зброї в Україну, вони мають військовий успіх. Якщо їм не вдається зруйнувати інфраструктуру, але вони завдають шкоди людям, вони досягають своєї мети – нагнітають страх і створюють сприятливі для себе наративи. Якщо, крім того, у діях були використані українські громадяни, вони сіють обурення і соціальні розбіжності. Кожен з цих елементів є виграшем для агресора.
PAP: Ви згадали про суспільні настрої. Як нам, журналістам, слід висвітлювати події такого характеру, щоб не переслідувати цілі, які ставить перед собою Росія?
П.П.: Без розумної роботи ЗМІ у держави мало шансів контролювати те, що стратегічно є чи не найважливішою мішенню цих атак. Гібридна війна – це війна "в народі". Це означає, що мішенню може бути вся наша держава і громадяни, і це відображається на настроях і страхах.
Страх може призвести до соціальної дестабілізації та прийняття ірраціональних рішень. Якщо цьому не протидіяти, люди можуть піддатися маніпуляціям на кшталт "вони нападають на нас, бо ми допомагаємо Україні". Послаблення бажання підтримувати Україну є стратегічною метою Росії.
Тому ЗМІ повинні спілкуватися з громадськістю прозоро, але підкреслювати, що створення соціального розколу – це перемога Росії. Вони повинні чесно повідомляти – наприклад, що злочинці були громадянами України – але вказувати, що це не випадковість. Що це цілеспрямована акція Росії, щоб зіштовхнути нас з біженцями і нагнати страху. Збалансоване повідомлення у ЗМІ є безцінним союзником у захисних зусиллях.
PAP: Наостанок, яка найважливіша думка, яку Ви хотіли б залишити читачам?
П.П.: Гібридна війна – це війна на дестабілізацію, яка експлуатує страх – так само, як і тероризм. Кожен з нас є не лише потенційною мішенню, але й одним з найсильніших елементів оборонної системи нашої країни.
Якщо ми використаємо нашу здатність до стратегічного мислення, до "переваги розуму над тілом", ми можемо стати найціннішим ресурсом у захисті від атак агресора. Саме ми, громадяни, своєю стійкістю до маніпуляцій і страху, надаємо найкращу підтримку безпеці Польщі та Європи.
Ludwika Tomala (PAP)
Опр. Roman Havryshchak
hav/
