Інститут Krytyka Polityczna: антиукраїнські настрої в Польщі виходять за межі інтернету
На зростання антиукраїнських настроїв у Польщі вказують майже всі учасники дослідження, зокрема ті, хто проживає в країні понад десять років або має польське громадянство. Як ідеться у звіті Інституту видання Krytyka Polityczna, ворожість до українців виходить далеко за межі інтернету.
Звіт "Ми не вдома. Українські мігранти та біженці про стосунки з поляками", опублікований Інститутом видання Krytyka Polityczna, був підготовлений дослідницею міграції докторкою гуманітарних наук Оленою Бабаковою та доктором наук Пшемиславом Садурою, професором Варшавського університету. Звіт було складено на основі поглиблених інтерв’ю, проведених із 25 мігрантами та біженцями з України, які відрізнялися за статтю, віком, сімейним станом, активністю на ринку праці та подальшими міграційними планами. 14 респондентів є військовими біженцями (після 2022 року), а 11 – трудовими мігрантами (до 2022 року).
Як випливає зі звіту, охолодження польсько-українських відносин помічає більшість респондентів, які взяли участь у дослідженні. Серед них є й ті, хто найкраще інтегрувався.
"Зростання антиукраїнських настроїв фіксують майже всі респонденти, зокрема ті, хто мешкає в Польщі понад десятиліття або має польське громадянство", – зазначили автори звіту.
Вони наголосили, що, на думку більшості респондентів, поворотним моментом, після якого антиукраїнські настрої стали дедалі помітнішими, стала президентська кампанія 2025 року. Вони, однак, зазначили, що, зокрема, серед мігрантів які приїхали до повномасштабного вторгнення Росії в Україну, з’являлися думки, що польсько-українські відносини ніколи не були дуже хорошими, а 2022-2023 роки були лише винятком.
Автори підкреслили, що ворожість, про посилення якої з початку 2025 року говорять респонденти, не є лише інтернет-проблемою, попри те, що в соціальних мережах та на форумах вони характеризували її як найбільш обтяжливу та дискримінаційну. Дослідники зазначили, що наразі антиукраїнські настрої поширюються на кілька сфер життя та стосуються повсякденних ситуацій.
Респонденти розповідали, зокрема, про випадки дискримінації на робочому місці, за місцем проживання чи в школі, однак найбільше повідомлених ними інцидентів стосувалося публічного простору. Зокрема, ці випадки стосувалися ситуацій у громадському транспорті.
Українці зазначали, що часто приводом для агресії стає сама українська мова чи акцент. За словами респондентів, агресори, почувши людину, яка розмовляє цією мовою або з акцентом, часто реагують ворожістю, яка набуває форми словесної агресії чи поведінки, що натякає на злі наміри.
Автори звіту підкреслили, що реакцією на такі події є переважно мовчання. Про це свідчить той факт, що з-поміж 25 опитаних лише один вступив у розмову та почав знімати нападника. "Часто застосовуються превентивні заходи – відмова від власної мови в публічному просторі", – зазначили вони. Іншою захисною реакцією є використання польської мови без акценту.
"Ще ширшим є перелік випадків, які самі респонденти описували як нейтральні: відмова здавати житло українцям, не пов’язані з лікуванням злісні зауваження з боку лікарів або подвійні стандарти в оцінюванні польських та українських студентів з боку академічного персоналу. На образи, з якими вони стикалися на автобусній зупинці, респонденти реагували словами “таке вже життя”, рідко висловлюючи обурення чи жаль. Українці просто витісняють негативні переживання на національному ґрунті", – зазначили автори.
Інститут видання Krytyka Polityczna проводить дослідницьку діяльність, зосереджену на ключових викликах сучасної культури, політики та економіки. (PAP)
Опр. Roman Havryshchak
hav/
