Капітан шведського підводного човна: разом із Польщею ми матимемо більше "очей і вух" на Балтиці
Закупівля Польщею шведських підводних човнів означає більше "очей і вух" у Балтійському морі, а також підвищення здатності стримувати спільну загрозу – Росію. Про це в інтерв’ю PAP заявила командорка, капітан підводного човна Паула Валленбург, яка є командиром 1-ї Флотилії підводних човнів військово-морських сил Швеції, яка базується у Карлскруні на півдні країни.
Валленбург, яка стала першою жінкою в історії країни на цій високій посаді, нагадала, що Швецію та Польщу об’єднує Балтійське море.
"Ми надбалтійські держави й у цьому регіоні маємо спільного ворога. Ми співпрацювали й раніше, але після вступу Швеції до НАТО цей процес суттєво пришвидшився", – підкреслила вона.
Командорка звернула увагу, що підводні човни, які будуються на шведських верфях, спроєктовані спеціально для умов Балтійського моря — з його порівняно неглибокою акваторією з нерівним дном і водою, властивості якої значною мірою залежать від сезону та кількості опадів.
"Узимку звукові хвилі поводяться інакше: вони не йдуть прямолінійно, а відбиваються в боки, тому складніше вловити звуки, які необхідно ідентифікувати на боці противника. Це змусило нас оптимізувати сенсори саме під середовище, в якому ми працюємо. Те саме стосується електроніки та програмного забезпечення", – пояснила Валленбург.
Вона також наголосила, що шведські підводні човни є неконвенційними – меншими за атомні, зате значно маневровішими, що є важливою перевагою на Балтиці.
"Звісно, на борту встановлено й системи озброєння, пристосовані до балтійських умов", – додала командорка.
За її словами, нині Швеція має чотири підводні човни: три класу Gotland 1990-х років і один класу Södermanland кінця 1980-х.
"Усі вони модернізовані, мають продовжений строк експлуатації й оснащені системами, які враховують майбутні загрози. Це найсучасніші сенсори, щогли та інші системи", – зазначила Валленбург.
Шведські ВМС також очікують на два нові підводні човни – це HMS Blekinge та HMS Skane, що належать до класу A26 Blekinge. Три такі самі одиниці планує замовити Польща.
Відповідаючи на запитання про основні завдання флотилії, Валленбург назвала розвідку, збір розвідувальної інформації та завдавання ударів, тобто знищення цілей.
"Ми також беремо участь у менш типовий, часто секретних операціях, наприклад у підтримці підрозділів спеціального призначення через транспорт", – додала вона.
Командорка висловила сподівання, що експлуатація Польщею та Швецією підводних човнів одного класу A26 сприятиме обміну досвідом і тіснішій співпраці у сфері логістики та технічного обслуговування, що може підвищити ефективність їх використання.
Наступним напрямом співпраці, на її думку, є спільні навчання: обидві країни вже підписали угоду про рятувальні операції підводних човнів.
"Вважаю, що співпраця розширюватиметься у різних форматах, – зауважила Валленбург.
Командор Паула Валленбург із 2023 року командує 1-ю Флотилією підводних човнів, у якій служать 450 моряків, офіцерів і цивільних працівників. Раніше вона стала першою жінкою-командиркою підводного човна в Швеції. На запитання про гендерні виклики у флоті відповіла, що ключем є "взаємна повага".
"Особливо коли на обмеженому просторі підводного човна треба переодягнутися або прийняти душ", – наголосила вона.
У середу польський уряд ухвалив рішення про закупівлю у Швеції трьох сучасних підводних човнів у межах програми Orka — одного з найважливіших нині проєктів модернізації ВМС Польщі. Скандинавська пропозиція передбачає постачання трьох човнів класу A26 Blekinge, які виробляє судоверф Saab-Kockums.
Підводні човни A26 Blekinge мають модульну конструкцію, оснащені дизель-електричною установкою та системою незалежного від атмосферного повітря руху (AIP), що дозволяє довго залишатися під водою. Їхнє основне озброєння — торпедні апарати калібру 533 мм, а також шлюз, який забезпечує запуск підводних дронів або приховане висадження підрозділів спеціального призначення.
Нині польські моряки мають у своєму розпорядженні лише один підводний човен — ORP "Orzeł", який був збудований у 1985 році в СРСР. Уже кілька років він регулярно потребує ремонту.
Із Стокгольма Daniel Zysk (PAP)
Опрац. Ihor Usatenko
iua/
