Коваль: вперше за 10 років Україна надала реальні дозволи на ексгумації
Вперше за 10 років Україна надала реальні дозволи на ексгумації, а також на пошук жертв, зокрема, Волинської трагедії. Інститут національної пам’яті Польщі поновив 13 запитів на ексгумацію, в тому числі на роботи в Гуті Пєняцькій, тоді як інші установи почали подавати нові, про що повідомив PAP Павел Коваль (KO).
Уповноважений уряду з питань відновлення України, керівник польсько-української Робочої групи з діалогу також наголосив у розмові з PAP, що Польща стане великим хабом для відбудови України.
PAP: 24 квітня мають розпочатися ексгумаційні роботи польських жертв Волинської різанини в Пужниках, в Тернопільській області. Чи означає дозвіл Києва на перші ексгумації прорив у польсько-українських відносинах?
Павел Коваль: Ці ексгумації справді відбудуться найближчим часом. І справді, вперше за 10 років маємо ситуацію, коли українська сторона надала реальні дозволи на ексгумації або пошукові роботи, і це вже кілька рішень поспіль. Що стосується українських заяв до ІНП щодо пошуку тіл (українців), то їх три, і вони на стадії розгляду. Один запит вже майже схвалено — йдеться про пошук у районі Юречкової (Юречкова, також Юркова – бойківське село на території Польщі, де за часів Другої світової війни відбувалися етнічні чистки місцевого населення). Решта ще потребують збору й подачі українськими установами додаткової документації до ІНП. З нашого боку це по суті адміністративний процес — після подання документів ІНП діє відповідно до закону.
Що стосується польських заяв до української сторони – вони вже настільки просунулись вперед, що, на мою думку, за українським законодавством немає жодних перешкод для ухвалення нових рішень про пошукові та ексгумаційні роботи. Наша мета – це повністю закрити питання запитів на ексгумацію і реально почати роботи до кінця 2025 року. Всі ці запити стосуються надання громадянам Польщі та України права на гідну пам’ять про померлих близьких. І тільки цього. Ми не ведемо мови про історичні чи політичні оцінки. Ми, як християни, хочемо дати людям право на гідну пам’ять і поховання. Крім того, з суспільної точки зору ця тема викликає великий інтерес, тож має бути пріоритетною – і вона такою є.
Ми визначили це право, у тому числі з погляду міжнародного права, як право на гідну пам’ять про близьких жертв – чотири основні складові, які не мають викликати суперечок: пошук тіл, ексгумація з необхідними генетичними дослідженнями, поховання, а також молитва, медитація й пам’ять. Це основа, яка не має бути несподіванкою для жодної зі сторін. На деякі старі запити вже надано позитивні відповіді, чекаємо на наступні рішення.
Наша мета полягає в тому, щоб усі запити, подані Польщею й Україною до 2024 року, також отримали позитивні відповіді, і щоб ми відкрито сказали одне одному, які є зауваження щодо ведення цих процесів. Щоб у майбутньому уникнути таких тривалих затримок, і щоб завдяки нашим рекомендаціям настільки спростити адміністративну процедуру, аби нові запити вже не вимагали жодних політичних переговорів. Цей процес став можливим завдяки домовленості прем’єра Дональда Туска та президента Володимира Зеленського, співпраці міністрів культури Ханни Врублевської і Миколи Точицького, а також переговорам міністрів закордонних справ.
PAP: Ви сказали, що ексгумація в Пужниках відбудеться найближчим часом. Чи дата 24 квітня не є стовідсотково визначеною?
П.К.: Ексгумації розпочнуться найближчим часом. Воєнні умови (в Україні) вимагають від мене певної обережності. Процес має відбуватися без сенсацій, але з розумінням серйозності справи і з повагою до умов, в яких він відбувається. Тому я рекомендую бути стриманими у цьому питанні - Міністерство культури буде тримати вас в курсі подій. Цей процес також є формальним, юридично все має бути зроблено відповідно до вимог. Це питання документування тіл жертв, делікатного ставлення до жертв також через потенційно велике коло родичів жертв, які, зрештою, живі. Було б дещо парадоксально, якби ми сказали, що йдеться про гідне вшанування пам'яті близьких, а потім влаштували б спектакль з ексгумації.
Ексгумація буде повністю професійно задокументована і підготовлена дуже досвідченими та професійними особами, які мають відповідну кваліфікацію, на додаток до тих, хто працюватиме в обставинах воєнного часу. Я прагну не наражати журналістів на додаткову небезпеку, тому необхідна належна координація процесу. Міністерство культури, як профільне міністерство, яке очолює процес, також буде проводити максимальну інформаційну політику в цьому питанні, але з дотриманням цих базових правил, які нагадують, що ми працюємо в умовах воєнного часу.
PAP: Ексгумації в Пузниках проводитиме польсько-українська команда, хто саме до неї входитиме?
П.К.: У всіх процесах ексгумації чи розвідки принципи схожі з обох сторін. Виконавчу частину ексгумації беруть на себе суб'єкти з відповідної країни, які мають відповідні ліцензії на проведення досліджень археологічного характеру. Тобто, якщо це відбувається в Україні - то українські, якщо в Польщі - то польські. З іншого боку, суб'єктами, які подають заявки та проводять сам науковий процес, є ті, що координують діяльність. У випадку з Пужниками це буде Фонд "Свобода і демократія" (пол. Wolność i Demokracja), а також команда професора Анджея Оссовського з Поморського медичного університету, яка буде провідною з точки зору наукових і документальних питань. Відповідні державні установи, такі як ІНП, також беруть участь у проєкті. Професор Оссовський – авторитетний дослідник з великим громадським авторитетом, який має досвід в антропології та археології, видатна постать.
PAP: З українського боку в Пужниках буде фундація "Волинські старожитності"?
П.К.: З українського боку є кілька таких структур, які мають там відповідні концесії, і незалежно від того, хто з нашого боку є заявником, чи ІНП, чи якась громадська організація, одна з них буде здійснювати технічний процес пошуків під керівництвом організаторів всього процесу і під науковим керівництвом керівника цього процесу.
PAP.: Скільки саме польська сторона склала заяв до української сторони з проханням надати згоду на проведення ексгумацій?
П.К.: Наразі йдеться про 13 заяв, які, згідно з переговорами з українською стороною, ми розглядаємо як основні для швидкого розгляду. Українська сторона їх добре знає, це заяви, які стосуються питання волинського злочину, а також пошуку, ексгумації в місцях, пов'язаних з іншими історичними подіями, наприклад, сталінськими злочинами чи війною 1939 року.
Окрім цього, звичайно, подаються додаткові заявки, також від громадських організацій, як у випадку з селом Угли.
PAP: Чи серед цих 13 "невирішених" заявок є такі місця, як Гута Пеняцька?
П.К.: Так.
PAP: Що спонукало українців змінити свою позицію щодо ексгумації жертв Волинської різанини?
П.К.: Розуміння проблеми серед найважливіших українських політиків, залучення до неї міністра (закордонних справ) Андрія Сибіги, заступника голови адміністрації президента Ірини Верещук, міністра культури Точицького, а також його заступника Андрія Наджоса. Вирішальну роль зіграла точність і добра воля обох сторін. Тобто, ми знаємо, про що ми ведемо переговори, ми не ведемо переговори про історію чи політику взагалі, але ми точно хочемо зробити так, щоби кожен, хто мав близьку людину, міг у нормальний, простий, адміністративний спосіб поховати її, поставити хрест, написати її ім'я та прізвище і мати можливість там помолитися. Для обговорення інших питань є відповідні органи, державні чи наукові. Ми ж тут для того, щоб покласти край нещастю багатьох наших співвітчизників, близькі яких не мають могили.
Ми представили цю проблему один одному та українцям як гуманітарну і християнську, вивчили відповідні правові інструменти та почали вести та досі ведемо переговори без розголосу. Такий підхід вже привів до хороших результатів, і я вірю, що ми можемо очікувати більшого. Цей прорив можна побачити, ми все ще чекаємо ще кількох елементів для того, щоб можна було сказати, що ми маємо цю тему, наскільки це можливо на даному етапі.
PAP.: Чи бачите Ви ризик, чи загрозу того, що на домовленості з Україною та процес ексгумації можуть негативно вплинути події передвиборчої кампанії в Польщі?
П.К.: Я припускаю, що в цьому питанні ми всі діємо під одним прапором, біло-червоним прапором.
PAP: Історія надзвичайно важлива, але поговорімо про майбутнє і плани відновлення України. Війна все ще триває, Росія щодня доводить, що їй не потрібен мир. Наскільки за цих обставин реалістичною є дискусія про відбудову України?
П.К.: З польської перспективи, цей процес матиме три стовпи. Перший – це експорт і все, що з ним пов'язано. Йдеться про 13 мільярдів євро. Експорт завжди передує інвестиціям, створює робочі місця в Польщі, залучає багато людей - тому ми підтримуємо експорт правильними інструментами. Другий стовп - це логістика та підтримка відновлення України з польських позицій. Це означає, що Польща, просто подивіться на карту, буде одним великим центром реконструкції (України), так само, як вона була воєнним центром. Таким чином, ми розширюємо зв'язок і транзит. Я часто говорю про це із західними партнерами, які в цьому зацікавлені. Також багато польських підприємців хочуть долучитися до цього процесу.
І третя опора - це польські компанії, які хочуть працювати та інвестувати в Україну. Для цих компаній ми створили інструменти минулого року в рамках Українського фонду, яким керує Європейська комісія. Як Польща, ми подали відповідну заявку і отримали дуже добру відповідь. Як Польща, ми подали відповідну заявку та отримали дуже добру відповідь. Вже в першому транші підготовлено кілька сотень мільйонів євро у вигляді гарантій та різних інструментів, а також 56 мільйонів євро на гранти для підготовки виходу польських компаній на український ринок. Є новий закон, який робить цей процес можливим. Ми також маємо 250 мільйонів злотих для початку для польських компаній, які хочуть брати участь у відбудові з польської позиції.
Паралельно створюється базовий перелік ключових можливих польських інвестицій в Україну у співпраці з кількома міністерствами та Агентством промислового розвитку, зокрема. Крім того, ми хочемо створити фонди капіталу, міжнародні фонди. Для цього ми ведемо переговори з моїми французькими та італійськими колегами – для підтримки інвестиційних процесів в Україні. Ці процеси, в яких беруть участь компанії, органи місцевого самоврядування, можуть здійснюватися безпосередньо з українським партнером і фінансуватися з BGK (польський Банк народного господарства), або ж через українські банки. У нас є і така, і така можливість.
Існує також Карпатська ініціатива, польсько-словацько-українська ініціатива, яка готує проєкти, пов'язані зі сполученням, розвитком прикордонної інфраструктури, логістикою. Додатковим інструментом буде участь у Конференції з відновлення України в Римі в липні, і я сподіваюся взяти участь у подібній конференції в Польщі наступного року.
PAP: Чи можуть ці інвестиції в Україну розпочатися ще до закінчення війни?
П.К.: Закінчення війни - це початок інвестиційного процесу і дій на місцях. Більшість компаній, це стосується всіх країн, бояться ризику. З іншого боку, нам потрібно підготуватися з боку капіталу і з боку проєктів до того, щоб компанії прийшли в Україну, як тільки закінчиться гаряча фаза війни. Зараз ми знаємо, як фінансувати проєкти та частково залучати для цього кошти.
PAP: Чи ідея про те, що союзники України мають відбудовувати її окремі регіони, все ще актуальна? Згідно з початковими припущеннями, Польща мала б отримати Донбас.
П.К.: Найголовніше, що сьогодні ніхто не може сказати, що Польща не готова брати участь у відбудові або що якісь економічні суб'єкти не поінформовані про цей процес. Щодо деталей. Сьогодні ми дивимося на проблему більше через призму галузей і можливостей у цьому контексті окремих країн. Деякі країни поки що спостерігають, що вони долучаються в якихось конкретних регіонах. Ми, наприклад, досі більше займалися Харковом, але насправді сьогодні підхід до реконструкції вже інший. Інструментом є гроші, які Європейський Союз має в рамках Українського фонду, і він дивиться через призму поточних потреб української сторони та галузей, в яких українська сторона зацікавлена у співпраці.
PAP: Що це за галузі з погляду Польщі?
П.К.: Це, наприклад, аерокосмічна та будівельна галузі, а також відновлювальна енергетика і транспорт. Ми починаємо кожен місяць із зустрічі з керівниками всіх бізнес-організацій, щоб ніхто в Польщі не міг з чистою совістю з економічної перспективи сказати, що він не знав, як дізнатися про можливість ведення бізнесу в Україні.
PAP: Яка зацікавленість польських компаній у веденні бізнесу в Україні?
П.К.: Він великий, ми говоримо про кілька сотень нових компаній, хоча я все ще закликаю зголошуватися. Водночас, прошу пам'ятати, що у нас вже є база даних з понад трьох тисяч компаній, які працюють в Україні.
PAP: Які будуть гарантії для польських компаній, для польського бізнесу, який хоче інвестувати в Україну? Ми знаємо, що Україна все ще бореться з масовою корупцією.
П.К.: Будуть гарантії від Європейської комісії для компаній, які користуватимуться кредитами, буде додатково виділено 1,5 мільярда євро для Корпорації страхування експортних кредитів для страхування експорту. Ми вже маємо багато таких інструментів для зменшення ризиків, і їх буде ще більше.
PAP: Як ви оцінюєте зрілість і рішучість української економіки та політичного класу боротися з корупцією? Наскільки українці дійсно готові до спільних великих європейських проєктів?
П.К.: Частиною забезпечення відновлення та модернізації України, безумовно, буде переговорний процес з Європейським Союзом. Ці переговори призведуть до стандартизації, наприклад, у сфері конкуренції, що призведе до зниження рівня корупції.
PAP: Цього року в Польщі відбудеться кілька заходів, присвячених відновленню України, в тому числі конгрес у Познані 7-8 жовтня.
П.К.: Так, у Познані буде великий конгрес, у Варшаві в листопаді відбудеться велика конференція "Відбудова України", а в кулуарах я проводжу зустріч усіх, як я їх називаю, "відновлювачів" України, моїх колег з усіх країн. І ще в рамках польського головування в Раді ЄС я запрошую їх до Жешува 5 червня.
Розмовляв: Karol Kostrzewa (PAP)
Опрац. Ihor Usatenko
iua/
