Навроцький: 11 липня 1943 року символізує апогей жорстокості злочинців УПА
11 липня 1943 року символізує апогей жорстокості злочинців Української повстанської армії, так оцінив у п'ятницю 82-гу річницю кульмінації Волинської трагедії (Волинської різанини) новообраний президент Польщі Кароль Навроцький. "Для нас, поляків, цей день є часом роздумів і молитви, для пам'яті про жорстоко вбитих дітей, жінок і людей похилого віку", – додав він.
"11 липня, як і щороку, ми згадуємо поляків, вбитих українськими націоналістами під час Волинської різанини. Кривава неділя 11 липня 1943 року символізує апогей звірства злочинців УПА. Для нас, поляків, цей день є часом для роздумів і молитви, для пам'яті про жорстоко вбитих дітей, жінок і людей похилого віку", – написав Навроцький на платформі X. "Це також пам'ять про польські села, від яких не залишилося жодного сліду. Подекуди там і сьогодні стоїть самотній хрест...", – додав він.
Новообраний президент також наголосив, що жертви геноциду на Волині заслуговують на гідне поховання, а їхні родини, які залишилися в живих, мають право молитися на могилах своїх близьких.
"Саме тому я послідовно вимагаю від української влади системного вирішення питання надання дозволів на пошук та ексгумацію жертв Волинського геноциду. Примирення може ґрунтуватися лише на правді", – додав Навроцький.
Щодо питання ексгумацій, заступник міністра культури України Андрій Наджос у розмові PAP, опублікованій в п'ятницю, заявив, що Україна відкрита до діалогу щодо пошуку та ексгумації останків поляків на своїй території та буде продовжувати це робити.
У п’ятницю минає 82 роки з дня кульмінації трагічних подій на Волині та інших регіонах колишньої ІІ Речі Посполитої, внаслідок якої в 1940-х роках представники українських націоналістичних формувань з ОУН-УПА вбили десятки тисяч поляків. 11 липня 1943 року, коли підрозділи Української повстанської армії атакували майже 100 польських сіл на Волині, стало днем апогею Волинської трагедії. Ці події увійшли в історію як "Кривава неділя".
Протягом багатьох років Польщу та Україну розділяла пам'ять про роль Організації українських націоналістів (ОУН) та Української повстанської армії (УПА).
Якщо для польської сторони це був злочин геноциду (масовий і організований), який підлягає засудженню, то для українців це був результат симетричного збройного конфлікту, за який обидві сторони несуть однакову відповідальність. Крім того, українці розглядають ОУН і УПА лише як антирадянські організації (через їхній післявоєнний опір СРСР), а не як антипольські. (PAP)
Опр. Roman Havryshchak
hav/
