Павел Решка про російське вторгнення в Україну: деякі речі не можна релятивізувати
Путінська Росія не мала і не має жодної ідеї, що їй із собою робити. Її єдиною концепцією є просто йти далі, щоб, як планета зла у братів Стругацьких, поглинати інші планети. Так оцінив дії країни-агресора письменник і журналіст Павел Решка під час презентації українського перекладу своєї книги "Столик з видом на Кремль".
Презентація перекладу книжки відбулася у п'ятницю в Українському домі у Варшаві. Її автором є відомий журналіст тижневика "Polityka", письменник і репортер Павел Решка.
Видання українською мовою, яке побачило світ у грудні минулого року, було здійснено у львівському видавництві "Човен". Над тлумаченням попрацював Олександр Бойченко – популярний в Україні літературний критик і літературознавець, есеїст, колумніст і перекладач.
Упродовж багатьох років автор відомих репортажів Решка писав про Україну, а також висвітлював події з Росії та її столиці, де він роками жив і працював, а також приятелював з росіянами. Саме тому "Столик з видом на Кремль" – це не лише непересічна розповідь про сучасну Росію, політичні та соціальні зміни в ній, скільки відображення особистого досвіду автора та гіркі історії розчарування дружбою, яка не витримала випробування часом й обставинами.
В описі книги на сайті українського видавництва підкреслюється, що "якби Бальзак колись не назвав би один зі своїх романів "Втрачені ілюзії", то саме Павел Решка міг би так назвати свою книгу".
"У мене не було жодних ілюзій щодо путінської Росії чи російського суспільства. Те, яким воно є, було зрозуміло ще у 2014 році, коли Путін анексував Крим. Тоді раптом з'ясувалося, що підтримка його зросла до давно небачених 86%", - зазначив Решка.
"Натомість я розраховував, що мої друзі, з якими я проводив багато часу на кухні орендованої квартири на Кутузовському проспекті в Москві, подзвонять мені, аби дізнатися, чи в безпеці я, запитати, чи справді все було так, як я описав. Незважаючи на те, що всі знали, де я перебуваю, ніхто, крім однієї людини, зі мною не зв'язався", – згадує репортер.
"Деякі росіяни, щодо яких я був просто упевнений, що вони не піддадуться російській пропаганді, пояснювали мені згодом, що "не все так однозначно". Однак я переконаний, що у світі є речі, яких не можна релятивізувати", – додав Решка.
Письменник висловив думку, що якщо ми визнаємо, що диктатори та їхні суспільства є якимись іншими людьми й нібито функціонують відповідно до інших, властивих лише їм (а)моральних принципів, це буде містком до виправдання їхніх дій. На його переконання, такого розвитку подій не можна допускати.
Розповідь автора на сторінках книги проводить читачів через руїни Грозного, показує охоплені вогнем будинки в Грузії та Донецьку, які були окуповані росіянами, або проросійськими сепаратистами, нагадує про зруйновані квартали Харкова, а також містить пронизливі описи масових поховань у Бучі та Ірпені.
"В Ірпені було дуже багато мішків з тілами. Ці мішки складали прямо на автобусній зупинці. Ірпінь – це таке близьке передмістя Києва, звідки, як і з приміських Легіоново, Лом'янок чи Констанціна (підваршавських містечок – PAP), люди добираються на роботу в мегаполіс. Коли я дивився на це, мене пройняла страхітлива думка про те, що власне хтось у цих чорних пакетах міг чекати на автобус на цій самій зупинці всього декілька днів або тижнів тому", – згадує репортер.
Під час розмови і Павел Решка, і ведуча заходу Олександра Іванюк розповіли про відомі їм драматичні ситуації, коли жителі України переїхали до Росії задовго до початку повномасштабної війни, а потім брали безпосередню, або опосередковану участь в агресії проти України, спрямовуючи свої зусилля, а часом зброю проти колишніх знайомих, ба навіть родичів.
На запитання кореспондента PAP, як Росія, на думку журналіста, змогла зробити людей настільки жорстокими й змусити їх зненавидіти своїх родичів у сусідній країні, Решка зізнався, що для нього це теж до певної міри загадка, відповідь на яку можна знайти лише висунувши щодо цього гіпотези.
"Мені здається, що Росія, як така, дуже часто, і путінська Росія – точно, не мала і не має жодної ідеї, що саме їй робити з собою. Її єдина концепція - це просто йти далі, як та зла планета у братів Стругацьких, аби поглинати інші планети", – прокоментував Решка.
На його думку, кремлівська влада розглядала Україну як загрозу російському способу життя і політичній культурі, оскільки успіх Києва міг би підірвати наратив про особливість шляху, обраного Москвою, а також позбавити Росію спроможності виправдовувати недоліки власної системи.
"Виходить так, що росіяни можуть сказати, або ж, так, ми "облажалися", або що сусіди, тобто, українці, насправді якісь божевільні, а божевільних треба рятувати, подекуди від самих себе. (Тому) ми дамо вам (росіяни українцям – PAP) таку таблетку, яка складається з ракет, авіабомб, безпілотників, і ви врешті заспокоїтеся, отямитеся", – підсумував журналіст, вказуючи на сприйняття російського вторгнення в Україну самими росіянами.
Dmytro Planton, Ihor Usatenko (PAP)
dpp/
