Пікети перед посольством України у Варшаві та на ринковій площі у Вроцлаві: "Не даймо себе розділити"
У неділю перед посольством України у Варшаві та на ринковій площі у Вроцлаві відбулися пікети, під час яких закликали до взаємної поваги та не піддаватися спробам розбрату між народами. "Не даймо себе розділити", – скандували демонстранти у Варшаві.
Учасники маніфестації "Доброго сусідства" перед посольством України у Варшаві – поляки, українці та білоруси – принесли з собою національні прапори, а також значки та транспаранти. Скандували "не даймо себе розділити". У натовпі виднілися написи польською та українською мовами: "Nas nie podzielić – Нас не роз’єднати", "Stop nienawiści", "Nie bądźmy obojętni – reaguj na zło" та "Ми з вами – całym sercem". Під час виступів домінували голоси, які закликали до взаємоповаги та захисту від навмисного конфліктування поляків та українців.
Головний організатор заходу, Дмитро Галко, білорус за походженням, у минулому військовий кореспондент в Україні, а також аналітик з питань боротьби з дезінформацією, сказав, що пікет був спонтанною реакцією на серію тривожних ксенофобських інцидентів у польському публічному просторі.
"В інтернеті ми не виграємо у ботів, оскільки ферми тролів завжди створюють там ілюзію чисельної переваги. Проблема полягає в тому, що звичайні користувачі мережі не перевіряють сотні агресивних коментарів, а людський мозок підсвідомо пристосовується до думки нібито більшості. У такий спосіб інтернет-боти буквально виховують і радикалізують реальних людей", — сказав PAP Галко.
"Страх – це прерогатива диктаторських режимів. Якщо в державі меншини починають боятися і їх змушують мовчати, то це вже не зовсім демократія. Мовчання означає згоду, а страх зрештою отруює все суспільство. Тому ми мусимо виходити на вулиці. Боти на вулиці не вийдуть, виходять на них справжні люди", – додав Галко. Він оголосив, що у серпні або вересні буде організовано загальнонаціональний "Марш дружби".
Видавець польсько-українського порталу Sestry.eu Єжи Вуйцік у розмові з PAP вказав на небезпечні тенденції в публічних дискусіях.
"Те, що зараз відбувається в інтернет-просторі, а насамперед у політичній сфері, сильно змістилося в бік заздрості, претензій та штучного нацьковування поляків на українців", – сказав він. На його думку, це одностороннє явище, оскільки, як він зазначив, в українському інформаційному просторі не спостерігається ненависті до поляків, хіба що роздратування поведінкою деяких політиків.
Видавець Sestry.eu визнав, що хоча сьогоднішня явка під посольством може здаватися скромною, вона має фундаментальне значення.
"Сьогодні це жменька, але надзвичайно важлива, адже полум'я завжди починається з іскри. Хтось нарешті мав вийти і сказати гучне: "Стоп, досить цього". Чим темніше навколо нас, тим більшу цінність має світло, яке принесли з собою ці люди – поляки, українці та білоруси. Якщо ми дозволимо надалі розкручувати цю спіраль, це закінчиться жахливим нещастям для відносин між нашими країнами, чого ми не можемо собі дозволити", – наголосив Вуйцік.
Один із учасників пікету у столиці, Мацєй, розповів, що своєю присутністю хоче підтримати тих, хто зараз зазнає цькування в Польщі через пропаганду, що йде зі Сходу.
"Приписувати ненависть цілим націям – це помилка, адже погана поведінка не має національності. З огляду на трагедії, яких Україна зазнає з 2022 року в Бучі чи Ірпені, ці люди потребують підтримки та спокою, а не засудження. Крім того, кожен українець віддає нам у вигляді податків і праці вчетверо більше коштів, ніж становить допомога для них", – додав він.
Тетяна, українка, яка живе в Польщі вже багато років і прийшла з транспарантом "Любов і повага" (Miłość i szacunek – пол.), що містив графіку поєднання польського та українського прапорів в одне серце, підкреслила, що особисто ніколи не стикалася з ксенофобією в Польщі.
"Але до нас доходять тривожні сигнали. Я прийшла без жодного страху, бо вважаю, що проблема полягає не в національностях, а в характерах конкретних людей. Ми всі народилися під одним сонцем і мусимо єднатися, щоб показати, що хочемо жити в мирі", – сказала вона.
Маніфестація, що відбулася на Ринковій площі у Вроцлаві, зібрала близько десятка людей. Як зазначили її учасники, вони хотіли виступити проти "хвилі агресії щодо української меншини, яку видно на вулицях польських міст та в соціальних мережах". Лунали заклики реагувати на будь-які акти агресії щодо громадян України. "Ми повинні протистояти цьому, голоси ненависті – це не голоси поляків", – підкреслила одна з учасниць маніфестації.
Ева Трояновська, одна з організаторок зібрання, розповіла PAP, що "громадянський пікет" було організовано у відповідь на "акти фізичного та словесного насильства" щодо українців.
"Ми повинні дати цьому відсіч – ми, звичайні люди, не організації, не партії. Ми беззастережно підтримуємо Україну, яка воює, а історію залишаємо історикам. Нічого не змінюється у ставленні до громадян України, як, зрештою, і до представників будь-якої меншини", — сказала Трояновська.
Недільні маніфестації стали реакцією на події, що відбулися останнім часом. У Бєлську-Бялій 54-річному чоловікові висунули звинувачення в образі трьох українських дівчаток у міському автобусі, у Ґлівіцах нападник із замаскованим обличчям побив 46-річного громадянина України бейсбольною битою. В інтернеті було опубліковано відео, на якому двоє чоловіків, пов’язаних із партією Ґжеґожа Брауна, вирішили перевірити офіс, яким керує громадянка України в Економічному університеті в Познані, щоб з’ясувати, чи не вшановують там таємно Бандеру.
Про зростання антиукраїнських настроїв свідчить, зокрема, опублікований наприкінці червня звіт "Ми не вдома. Українські мігранти та біженці про стосунки з поляками", підготовлений дослідницею міграції докторкою гуманітарних наук Оленою Бабаковою та доктором габ. Пшемиславом Садурою, професором Варшавського університету.
Про антиукраїнські настрої в інтернеті повідомляв також аналітичний центр Res Futura, який проаналізував майже 520 тисяч дописів, опублікованих у соціальних мережах з 1 по 31 травня 2026 року. З їхнього аналізу випливає, що в травні 2026 року в польських соцмережах різко зросла кількість антиукраїнських публікацій, тоді як прихильні до мігрантів коментарі майже повністю зникли, становлячи лише один на тисячу.
Roman Havryshchak (PAP)
hav/
