Польща вже підписала договори з Францією та Великою Британією. З Німеччиною буде укладено угоду нижчого рівня
Надання взаємної допомоги у разі нападу є одним із найважливіших положень договорів, які Польща протягом року підписала з Францією та Великою Британією. Натомість вже відомо, польсько-німецька угода про військове співробітництво, яку в середу підпишуть керівники міністерств оборони країн, не міститиме таких додаткових гарантій безпеки.
У середу в будівлі Міністерства закордонних справ Німеччини в Берліні відбудеться Польсько-німецький форум за участю міністрів закордонних справ обох країн – Радослава Сікорського та Йоганна Вадефуля. Того ж дня міністри оборони Владислав Косіняк-Камиш і Борис Пісторіус мають підписати двосторонню угоду про військове співробітництво.
Нові положення, як повідомило PAP Міністерство оборони Польщі, охоплюватимуть насамперед сфери військової мобільності, розвитку інфраструктури логістичної підтримки, морську сферу, зокрема співпрацю на Балтійському морі, кібербезпеку та космічний простір.
Угода також розширює наявну співпрацю між видами збройних сил і родами військ та "відображає зацікавленість обох сторін у поглибленні своїх спроможностей, а також у реагуванні на нові технологічні виклики та їх застосуванні на полі бою".
На відміну від договорів із Францією та Великою Британією, які від польської сторони підписував прем’єр-міністр Дональд Туск, а від союзників – відповідно президент Емманюель Макрон і прем’єр-міністр Кір Стармер, оборонну угоду з Німеччиною буде підписано на нижчому рівні. В церемонії будуть задіяні міністри оборони. У зв’язку з цим її положення стосуватимуться насамперед питань оборони, а не – як це було у випадку договорів із Францією та Великою Британією – широкого спектра економічних питань чи, наприклад, освітньої та культурної співпраці.
За інформацією джерел PAP у Берліні, німецький уряд сигналізував про готовність підписати ширшу угоду, аналогічну договорам із Францією чи Великою Британією, яка містила б гарантії безпеки, однак Польща не погодилася на такий формат.
У першій половині червня міністра закордонних справ Радослава Сікорського в ефірі Третьої програми Польського радіо запитали, чому статус домовленості з Німеччиною було знижено з рівня договору до угоди.
"Тому що всі знають про одержимість PiS і пана президента німецькими питаннями, тож він, звичайно, наклав би вето (на договір)", – відповів Сікорський.
Він додав, що президент "критикує навіть польсько-британський договір".
"А що вже казати, якби це був польсько-німецький договір? Адже зрозуміло, що тут почалося б справжнє пекло", – оцінив глава МЗС.
Зрештою було вирішено, що угода буде укладена на рівні міністерств оборони. Такі угоди є звичною практикою, а документ, який буде підписано, називають "стандартною союзницькою процедурою". Він замінить чинний документ від 2011 року.
"Вона не міститиме гарантій безпеки, які виходять за межі нинішніх зобов’язань, що випливають із Північноатлантичного договору або Договору про Європейський Союз", – підкреслили в Міністерстві оборони.
Документ також не міститиме положень щодо постійної присутності німецьких військ у Польщі.
Саме відсутність положень про прямі гарантії безпеки між Польщею та Німеччиною є головною відмінністю від договорів, підписаних Варшавою з Парижем і Лондоном. Вибір форми двосторонньої угоди з Німеччиною замість договору та побоювання польського уряду щодо можливого неприйняття його ратифікації президентом Каролем Навроцьким можуть бути пов’язані з історією завершення договору з Великою Британією.
Нагадаємо, цю угоду 27 травня в Лондоні підписали прем’єр-міністри Польщі та Великої Британії – Дональд Туск і Кір Стармер. Того ж дня президент Навроцький заявив, що було б добре перед підписанням зобов’язань від імені польського народу інформувати канцелярію президента та самого президента про підготовку таких рішень. Він додав, що дізнався про них виключно "з публічного простору".
"Я, звичайно, не скажу, що з ним зроблю, оскільки маю ознайомитися з цими питаннями. Але думаю, що було б добре перед підписанням зобов’язань від імені польського народу інформувати канцелярію президента та президента про те, що такі рішення готуються", – заявив Навроцький.
Своєю чергою речник Міністерства закордонних справ Мацєй Вевюр повідомив, що "МЗС від початку процесу регулярно інформувало Канцелярію Президента РП про стан переговорів і запланований зміст Договору".
Глава МЗС Радослав Сікорський наголошував, що зовнішню політику проводить уряд і саме його завданням є укладення договорів.
"Пан президент повинен зрозуміти, що він є частиною польської держави, а не стоїть над польською державою, що він також має обов’язки, що до нього також застосовуються процедури і що він не стоїть над урядом", – підкреслив він.
Натомість Навроцький у жовтні 2025 року підписав закон, який схвалював ратифікацію Договору про посилену співпрацю та дружбу між Польщею і Францією. Цю угоду підписали президент Франції Еммануель Макрон і прем’єр-міністр Дональд Туск 9 травня минулого року у французькому Нансі.
Договір стосується насамперед співпраці у сфері безпеки, зокрема "взаємної військової підтримки, підвищення взаємосумісності військ через спільну участь у навчаннях і тренуваннях, а також розвитку спільних проєктів у сфері стратегічних спроможностей". Договір полегшує взаємний транзит і розміщення збройних сил, а також розвиток транспортної інфраструктури подвійного призначення.
Крім того, договір передбачає "всебічну співпрацю у сфері протидії гібридним загрозам, тероризму, організованій злочинності, корупції, а також взаємодію під час ліквідації наслідків природних катастроф і запобігання екологічним загрозам".
Також договір зобов’язує обидві держави розвивати співпрацю у сфері ядерної енергетики. Документ передбачає, що Польща та Франція проводитимуть щорічні переговори на високому рівні між відповідними міністерствами та установами щодо енергетичних питань, зокрема ядерної енергії. Вони також реалізовуватимуть і розвиватимуть двосторонній план співпраці в галузі ядерної енергетики в усіх сегментах цього сектору.
Що стосується договору, підписаного з Великою Британією, то його ключове положення передбачає зобов’язання надати взаємну допомогу в разі збройного нападу на одну з держав. Загалом договір стосується широкого кола питань безпеки. Обидві держави погоджуються, що Росія "становить загрозу міжнародному миру та безпеці", і підтверджують "свою відданість протидії та стримуванню російської агресії та будь-яких форм втручання з її боку".
Крім того, Польща та Велика Британія підтвердили подальшу військову підтримку України та заявили про готовність допомагати у її відбудові.
Варшава і Лондон, зокрема, проводитимуть спільні військові навчання та тісніше співпрацюватимуть у сфері кібербезпеки. Польща та Велика Британія заявили також про необхідність захисту стратегічних секторів економіки та розвитку інфраструктури подвійного призначення (цивільно-військової). Вони також мають поглиблювати торговельний обмін і співпрацю у сфері науки та технологій, зокрема у створенні зброї майбутнього.
Цей договір також охоплює немілітарні питання. Співпраця має бути посилена й у сфері енергетики, включаючи енергетичний перехід, досягнення кліматичної нейтральності до 2050 року, розвиток ядерної та відновлюваної енергетики. Договір із Великою Британією вже підписаний прем’єр-міністрами обох країн, однак у Польщі він ще не пройшов повну законодавчу процедуру, тобто ухвалення парламентом закону про згоду на його ратифікацію президентом.
Відповідно до Конституції, міжнародні договори ратифікує президент. Ратифікація міжнародного договору та його денонсація потребують попередньої згоди, вираженої в законі, якщо договір стосується: миру, союзів, політичних або військових угод; свобод, прав чи обов’язків громадян, визначених Конституцією; членства Польщі в міжнародній організації; значного фінансового навантаження на державу; питань, врегульованих законом або таких, щодо яких Конституція вимагає ухвалення закону.
Правник-конституціоналіст, доктор габілітований із Варшавського університету Яцек Залесьний пояснив PAP, що не кожна міжнародна угода потребує ратифікації президентом.
"Міжнародну угоду укладає Рада Міністрів. Вона проводить увесь переговорний процес і наприкінці цього процесу приймає або не приймає досягнуті домовленості", – сказав він.
Активна участь президента в укладанні міжнародних договорів передбачена лише тоді, коли такий договір підлягає ратифікації. Це залежить від його змісту.
"Якщо предметом угоди є типово відомчі питання, така угода не підлягає ратифікації (...). Якщо ж вона стосується загальнообов’язкового права, тоді потребує ратифікації президентом", – додав він.
Окрім угод із Францією, Великою Британією та Німеччиною, у планах також є договір з Італією. Наприкінці травня прем’єр-міністр Туск оголосив про початок роботи над ним у співпраці з прем’єр-міністеркою Джорджею Мелоні. (PAP)
Опрац. Ihor Usatenko iua/
