Польський історик Мотика: УПА боролася за незалежність, але злочини не мають виправдання
Я не заперечую, що УПА боролася за незалежність України та вела хоробру боротьбу проти радянської влади. Однак масові злочини не можуть бути виправдані, заявив професор Ґжеґож Мотика під час презентації своєї книги "Ігри з пам’яттю. Про історичну політику, Польщу, Україну та Росію".
Книга є розгорнутим інтерв’ю Анджея Бжезєцького, журналіста та історика, з професором Ґжеґожем Мотикою – фахівцем з польсько-українських відносин та директором Військового історичного інституту. У прем’єрі видання в "Домі зустрічей з історією" у Варшаві взяв участь професор Рафал Внук – директор Музею Другої світової війни в Ґданську. Розмову вела Кароліна Левицька, журналістка Tok FM.
Бжезєцький торкнувся суперечки між Польщею та Україною щодо Волинської трагедії та вшанування пам’яті Української повстанської армії.
"Гра точиться не лише навколо минулого, а й навколо майбутнього. Варто відокремлювати суперечки істориків і народів від стратегічних інтересів польської держави. У цьому контексті варто задати собі питання: чи хочемо ми через 5, 10 років мати за сусіда Україну, яка на нас ображена, розлючена, травмована війною, чи хочемо мати сусіда, з яким ми можемо розмовляти? Чи хоче Польща бути країною, яка в Європі виступає проти України, чи є її промоутером?" – запитав він.
Професор Внук негативно оцінив дії української влади, спрямовані на висвітлення традицій УПА та українського націоналізму. На думку історика, у такий спосіб Україна послаблює свою "м’яку силу" – тобто здатність здобувати вплив і союзників без застосування сили.
"Історична політика може означати, що у зовнішній політиці ми займаємо позицію, яка є наслідком того, що ми відстоюємо певні цінності. Але є також концепція, згідно з якою історична політика зосереджена на внутрішньодержавних заходах і покликана формувати ідентичність виборців. У такому разі це розуміється як різновид пропаганди або громадянської освіти. Мені ближче перший підхід, метою якого є побудова так званої м’якої сили. З цього погляду Україна, вшановуючи УПА, робить помилку. У такий спосіб українська держава бере за зразок і визнає своїми ті цінності, які представляв глибоко антидемократичний, націоналістичний і тоталітарний рух. Це жодним чином не узгоджується з тим, що ми сьогодні вважаємо європейськими цінностями. Питання: чи може Україна з таким багажем вступити до Європейського Союзу? На мою думку, це може стати проблемою", – зазначив він.
Професор Мотика розкритикував порівняння УПА з Армією Крайовою. На його думку, "почалася гра за Європейський Союз і за те, яка історія України стоятиме на полицях у Парижі, Лондоні чи Берліні".
"Виникає суперечка щодо того, що буде в європейських підручниках про польсько-українське прикордоння в часи Другої світової війни. Ті, хто сьогодні закликає не вступати в цю суперечку, по суті погоджуються з тим, що встановлення знака рівності між АК та УПА є моральною та історичною нормою. Хоча з історичного погялуд це неправда, а з моральної – неможливо. Я кажу це не тому, що я поляк, а тому, що АК була позапартійною армією, а УПА – формуванням однієї радикально націоналістичної партійної структури, яка знищувала всіх політичних конкурентів, якщо ті не підкорялися їй. АК ніколи не допускала таких грандіозних етнічних чисток", – зазначив він.
Історик визнав заслуги УПА у боротьбі за незалежність України від Росії.
"Я не заперечую, що УПА боролася за незалежність України. Я не заперечую, що вона хоробро й відважно боролася проти радянської влади, але масові злочини не можна виправдовувати, бо це суперечить європейським цінностям. Припускаю, що українська влада повірила в ту версію історії, яка стверджує, що це був моральний паритет. Боюся, що нам підкинули історичну битву, розраховуючи на перемогу України, щоб створити “м’яку силу”, яка стане елементом того, що не Польща, а Україна буде найважливішою державою в цьому регіоні Європейського Союзу", – підсумував професор Мотика.
З такою інтерпретацією не погодився Бжезєцький, зазначивши, що в Європі, якою керують "Альтернатива для Німеччини" (AFD) та Марін Ле Пен, можуть справдитися найгірші припущення щодо інтерпретації подій часів Другої світової війни. Він дистанціювався від думки, що Україна хоче бути політичним гравцем у регіоні коштом Польщі.
"Україна перебуває на хвилі успіху своїх останніх тактичних перемог над Росією – і це дуже добре. Але є чимало причин, через які вона водночас є вигнанцем Європи: це питання бідності суспільства, корупції, інституційних недоліків. Насамперед слід пам’ятати, що сьогодні люди гинуть. Історично мотивоване змагання за те, хто менше допомагає цим людям і тим самим допускає більше смертей, не може бути формою вшанування жертв Волині. Борімося за пам’ять і сперечаймося щодо історичних питань, але не граймо сьогоднішньою трагедією людей, які перебувають під російським обстрілом", – закликав Бжезєцький.
Бжезєцький звернув увагу на те, що тема подій на Волині затьмарила справу про Катинську трагедію. Професор Мотика виклав свою інтерпретацію того, чому росіяни надихали польський націоналізм.
"Росія навіяла Роману Дмовському та націоналістам думку, що етнічно однорідна Польща стане тим, що змусить Росію ставитися до неї як до рівноправного партнера. У Москві добре пам’ятають, що ми двічі були на Кремлі. Вперше – у XVII столітті, і це було дуже небезпечно, а вдруге – з Наполеоном у 1812 році. З російського погляду саме та різнобарвна й, принаймні частково, відкрита Польща була небезпечною, бо приваблювала східні народи. Для Москви моноетнічна Польща, у яку так вірив Дмовський, а з ним – дуже багато польських націоналістів, є такою державою, яка вже не може становити для неї загрози. Іноді в полеміках щодо операції Вісла 1947 року з’являється теза, що це нібито був патріотизм у комуністичному вбранні та валенродизм, що суперечив радянській державній політиці. А було саме навпаки. Усі дії, спрямовані на об’єднання Польщі, мали на меті перетворити одну з найбільших європейських держав на маріонетку", – сказав історик.
Бжезєцький розповів про значення минулих трьох десятиліть зближення Польщі із Заходом та членства в Європейському Союзі.
"У 1989 році закінчилося панування Москви над Польщею, і тепер можна побачити, хто є цивілізаційним лідером. Можливо, ми цього не помічаємо, але громадяни нашого регіону – українці, білоруси, нерідко й росіяни – приїжджають до нас працювати й жити нашим життям. Саме тут їм подобається, і саме тут вони шукають свій шанс. Завдяки Європі ми стали настільки привабливою державою, що українці вирішили взяти до рук зброю, аби більше не жити у російському світі. Це велика цивілізаційна, культурна та економічна перемога Польщі. Радіймо їй. Ми не можемо зараз легко її втратити", – закликав він.
(PAP)
Опр. Roman Havryshchak
hav/
