Професор Мотика: Зеленський не здійснив жодного жесту, який можна було б вважати виявом поваги до польської історії
"Недавнє рішення президента Зеленського та гостра реакція президента Навроцького на нього зміцнюють їхні внутрішньополітичні позиції, але послаблюють зусилля, що були спрямовані на зниження напруженості у польсько-українських відносинах, – оцінив у вівторок у Studio PAP професор Ґжеґож Мотика з Інституту політичних студій Польської академії наук. Як підкреслив дослідник, від цього програють насамперед ті, хто працював над пом’якшенням напруженості по обидва боки.
Професор Ґжеґож Мотика в Studio PAP у вівторок зазначив, що останній виток напруження у польсько-українських відносинах, який був пов’язаний із суперечкою щодо надання одній з українських військових частин найменування "імені Героїв УПА", неабияк послаблює попередні зусилля зі зниження напруженості та поглиблення діалогу між обома державами.
З точки зору історика з Інституту політичних досліджень Польської академії наук, саме рішення президента Володимира Зеленського спричинило нинішню хвилю зростання напруження.
"Рішення Зеленського справді глибоко схвилювало наше суспільство", – підкреслив вчений, який займається польсько-українськими відносинами.
Водночас він оцінив, що і в Польщі, і в Україні історичні суперечки дедалі частіше стають елементом поточної політичної боротьби, що сприяє посиленню радикальних наративів і ускладнює формування тривалого порозуміння.
"Наразі видно, що як президенту України, так і президенту Польщі може бути вигідним у внутрішній політиці загострення конфронтаційних настроїв", – зазначив Мотика.
Водночас професор застеріг, що рішення, які ухвалюють політичні лідери по обидва боки кордону, можуть мати суттєві наслідки для атмосфери двосторонніх відносин. На думку історика, подальша ескалація суперечки принесла б користь винятково "путінській Росії", а підживлення напруженості аж ніяк не відповідає інтересам обох суспільств.
Він зазначив, що, на його думку, рішення Києва особливо сильно зрезонувало в Польщі з огляду на нещодавні зусилля, зокрема проведений менше місяця тому спільний конгрес істориків, а також відновлення ексгумацій, які "здавалося б знизили на якийсь час градус історичної суперечки".
"Тому це багатьма в Польщі було сприйнято як демонстративне нехтування", – сказав він.
Як підкреслив історик, у такій ситуації найбільші втрати несуть ті середовища, які послідовно, впродовж багатьох років займалися процесом налагодження діалогу, примиренням та зниженням радикалізації настроїв по обидва боки кордону.
"Всі ті, хто важко працював над тим, щоб знизити історичні напруження, опинилися у дуже складній ситуації", – сказав Мотика в Studio PAP.
Як додав він, подальший розвиток ситуації залежить від волі головних її акторів та можливих кроків зі зниження напруженості, які мають бути зроблені передусім Києвом.
Коментуючи позицію президента України, Мотика зазначив, що досі Володимир Зеленський не зробив жодного символічного кроку, який можна було б розцінити як прояв поваги до історії Польщі та чутливості польського суспільства до ряду дражливих історичних питань.
Експерт припустив, що мотиви рішення Зеленського можуть бути різними. За його словами, йшлося, зокрема, про жест на адресу українських військових, для яких Степан Бандера і Роман Шухевич залишаються символами боротьби за незалежність, або про спробу здобути підтримку консервативного, національно орієнтованого табору, а також про відносно нижчий пріоритет польсько-українських відносин для Києва. Вчений також не виключив внутрішньополітичного контексту та можливості того, що рішення могло бути реакцією на корупційні звинувачення щодо осіб з оточення українського лідера.
"По суті Зеленський не вважав за потрібне жодним чином пояснити своє рішення, тож ми навіть не знаємо його позиції", – додав співрозмовник PAP.
Історик зазначив, що в українському історичному наративі УПА розглядається насамперед через призму боротьби з радянською владою на Західній Україні у 1944-1954 роках. Він звернув увагу на те, що внаслідок радянських дій близько пів мільйона українців загинули або були депортовані, що робить цей період ключовим для історичної пам’яті не лише регіону, але й всієї України.
"Проте проблема полягає в тому, що цю політику вшанування партизанів, які боролися з радянською владою, супроводжує ігнорування або релятивізація масових злочинів, вчинених проти поляків. Також заперечується те, що з польського погляду є очевидним, а саме, що у 1943-1945 роках, особливо між 9 лютого 1943 року та 18 травня 1945 року, відбулася організована антипольська етнічна чистка з елементами геноциду", – підкреслив історик.
* Слід зазначити, що першу дату історик пов’язує із початком антипольської акції та нападом УПА на польське населення в селі Паросля Перша на Волині, а 18 травня 1945 року – зі знищенням села Бородиця на Люблінщині, яке стало її умовним кінцем. Невдовзі після цього польське й українське підпілля підписали пакт про неагресію, який згодом переріс у співпрацю проти комуністичної влади СРСР та Польщі – PAP.
Професор ІПД ПАН додав, що на його думку під час Другої світової війни конфлікт між українцями та поляками за території був неминучим, але він не обов’язково мав набути настільки кривавого характеру. Масові вбивства цивільного населення, за його словами, були наслідком рішень вищого командування ОУН і УПА.
Коментуючи слова речника МЗС України Георгія Тихого про те, що "надання підрозділу імені героїв УПА не було спрямоване проти поляків", історик висловив сподівання, що в Києві з’являться не лише заяви, а й глибше розуміння польської чутливості до суперечливих сюжетів спільної історії та потреби зниження напруженості у двосторонніх відносинах.
На його думку, відсутність кроків до примирення та зростання напруженості навколо історичної пам’яті роблять процес порозуміння між Варшавою і Києвом вразливим до нових криз.
"Для танго потрібні двоє. Тому не може бути так, що українська сторона вважатиме, ніби жести примирення мають надходити виключно з Варшави. Загострення конфлікту спричинило насамперед рішення президента Зеленського, і саме на українській стороні нині лежить більша відповідальність за його пом’якшення", – підсумував Ґжеґож Мотика.
Д-р хаб. Ґжеґож Мотика – історик, викладач, професор. Працює в Інституті політичних студій Польської академії наук. Спеціалізується на новітній історії Центрально-Східної Європи, зокрема на польсько-українських відносинах у XX столітті. Є автором численних публікацій, присвячених, зокрема, діяльності ОУН і УПА, а також польсько-українським конфліктам під час Другої світової війни та після її завершення.
Розмову вів Ihor Usatenko (PAP)
Відеоматеріал розмови польською мовою доступний на сторінці PAP.
Опрац. Ihor Usatenko iua/
