Рекрут легіону "Свобода Росії": людина в російській армії – лише цифра
Людина в російській армії – це лише цифра та звіти, – так оцінив 24-річний новобранець легіону "Свобода Росії" у вівторок під час пресконференції в Києві, присвяченій співпраці легіону з українським проектом "Хочу жити". Російський солдат перейшов на бік України після того, як раніше напав на свого командира.
Спецоперація між легіоном "Свобода Росії" та українським проектом "Хочу жити" була проведена навесні 2024 року під кодовою назвою "Очерет". Назва не була випадковою, оскільки місцем проведення проекту стало селище Очеретине в Донецькій області. У співпраці з російським солдатом із позивним Сільвер легіону вдалося отримати цінні дані про розташування, потенціал і плани противника на певній ділянці фронту.
24-річний росіянин був військовим в армії. Він пройшов навчання на оператора безпілотника, а потім почав служити в збройних силах як солдат-контрактник. Сільвер не погоджувався з жорстокими методами роботи командування, з позасудовими стратами, здирництвом і воєнними злочинами проти цивільного населення, тому взимку 2024 року вийшов на контакт з легіоном "Свобода Росії", що воює на боці України.
Сільверу також вдалося здійснити замах на командира свого батальйону. У потрібний момент він кинув гранату через вентиляційну трубу в підвал штабу, де спав командир, а потім підірвав і підпалив приміщення разом з мешканцями.
Попередньо визначивши шляхи відходу, 24-річний чоловік врятувався втечею і пізніше був його зустріли представники проекту "Хочу жити" та легіону. За його словами, він до кінця не був впевнений, що люди, з якими він спілкувався, не були співробітниками Федеральної служби безпеки Росії (ФСБ).
Наразі Сільвер проходить курс підготовки новобранців легіону і незабаром візьме участь у боях з російськими солдатами на українській стороні.
Рекрут легіону "Свобода Росії" погоджується з оцінкою, що існує велика різниця між якістю підготовки, яку він спостерігає зараз, і тією, яку він бачив на території Росії. "Якщо розглядати часові рамки, то в моєму колишньому підрозділі "Буря", де більшість солдатів були полоненими, людей готували два тижні, а іноді навіть тиждень", – підкреслив він.
"Я зараз на другому місяці тренувань. Ми вивчаємо найважливішу зброю і як з нею безпечно працювати, тактику, а також пересування та орієнтування на місцевості. Нічого подібного ми не вчили в Росії, тому що – коли я вже був на бойових завданнях – я зіткнувся з тим, що більшість нових підрозділів не вміли користуватися звичайними картами", – поділився своїми спогадами Сільвер.
На думку 24-річного росіянина, російське командування не має правильного підходу до своїх солдатів. "Вони дають їм новобранців, і ті в кінцевому підсумку (гинуть – PAP), ну а потім вони дають їм наступних. Людина в російській армії – це просто цифра і звітність. Одного разу, під час штурму, ми почули по радіо розмову в загоні "невдах". Люди гинули. Один чоловік буквально сказав командиру: "Командире, мені відірвало ногу, що мені робити?". Він йому відповів: "Мені начхати на твою долю. Віддай радіостанцію товаришам, інакше можеш не повертатися".
"Я служив у підрозділі з колишніми в’язнями. Був один військовий, який хотів здатися в український полон, але він розповів про це своїм товаришам по службі, і за ним приїхала чорна машина. Більше я його не бачив", – пригадує Сільвер.
"Командири (російські) отримують подяки та медалі. Вони вважають, що їхнє місце тут (на війні – PAP) – це лише трамплін до вищого звання", – оцінює 24-річний призовник із Росії.
З Києва Iryna Hirnyk (PAP)
Опр. Roman Havryshchak
hav/
