Роль Туреччини як посередника у світових війнах і конфліктах зростає
У четвер у Стамбулі мають розпочатися переговори між Росією та Україною щодо припинення вторгнення, розпочатого Москвою в лютому 2022 року. Це ще один приклад зусиль Туреччини, спрямованих на зміцнення свого іміджу посередника у світових збройних конфліктах, що тривають.
Прямі переговори між Росією та Україною були запропоновані в суботу ввечері російським президентом Володимиром Путіним, який проігнорував заклик лідерів України, Польщі, Франції, Великої Британії та Німеччини до 30-денного припинення вогню. Президент України Володимир Зеленський підтвердив свою присутність у Туреччині, але, як оголосив Кремль у середу ввечері, Путін не буде частиною російської делегації.
Президент Туреччини Реджеп Таїп Ердоган, коментуючи ідею проведення прямих переговорів, зазначив, що його країна "стає в очах світу ключовим гравцем у мирній дипломатії". "Сила, репутація і здатність Туреччини врегульовувати кризи отримують все більш широке визнання", – додав він.
Анкара бере участь у посередництві між Росією та Україною від початку російського вторгнення. У березні 2022 року в Туреччині відбулася зустріч міністрів закордонних справ України та Росії. Переговори між тодішнім очільником української дипломатії Дмитром Кулебою та Сергієм Лавровим стали першими на такому рівні з початку повномасштабної війни.
За посередництва Туреччини та ООН у липні 2022 року було укладено угоду про розблокування експорту зерна та добрив з українських чорноморських портів, відому як "Зернова ініціатива". В рамках угоди з українських портів було відвантажено понад 33 млн тонн зерна. Однак через рік Москва призупинила свою участь в ініціативі, заявивши, що частина угоди, яка стосується поступок Росії, не виконується.
У вересні 2022 року Туреччина та Саудівська Аравія виступили посередниками в обміні полоненими між Україною та Росією. Ердоган тоді оголосив, що в обміні брали участь понад 200 осіб.
У серпні 2024 року Туреччина провела найбільший обмін ув'язненими між Росією та західними країнами з часів холодної війни. В операції взяли участь 24 людини з в'язниць семи країн, включно з Польщею, а також двоє дітей.
Туреччина підтримувала контакти з обома сторонами війни від початку вторгнення. При цьому вона висловила підтримку територіальної цілісності України та надала їй військову допомогу, відмовившись при цьому приєднатися до міжнародних санкцій, накладених на Росію.
Окрім війни, яку веде Росія проти України, Туреччина була залучена до посередництва у врегулюванні конфліктів, що відбуваються, зокрема, в Африці. Напередодні підписання так званої Анкарської декларації в грудні 2024 року вона допомогла укласти угоду між Сомалі та Ефіопією, які сперечалися за сепаратистський регіон Сомалі, Сомаліленд, та доступ Ефіопії до моря. Підписавши угоду, конфліктуючі сторони зобов'язалися вирішувати конфлікти дипломатичним шляхом.
У 2010 році Туреччина ініціювала тристоронній механізм співпраці між Боснією і Герцеговиною, Сербією і Хорватією. Наразі в рамках цього механізму відбулося дев'ять зустрічей на рівні міністрів закордонних справ; остання відбулася в Хорватії в червні 2024 року. Туреччина також приймала переговори між главами дипломатії Боснії і Герцеговини та Хорватії у квітні цього року.
Крім того, турецька дипломатія бере участь у низці інших мирних ініціатив, включаючи переговори між конфліктуючими угрупованнями в Іраку, Лівані, Палестині чи Киргизстані, а також у міжнародних конфліктах, таких як між Суданом і Південним Суданом або Ізраїлем і Сирією.
В останні роки уряд в Анкарі також брав активну участь – дипломатично і військово – в інших конфліктах, підтримуючи Палестинську автономію в її війні з Ізраїлем, Азербайджан в його боях з Вірменією за Нагірний Карабах або Пакистан в його конфлікті з Індією.
Jakub Bawołek (PAP)
Опр. Roman Havryshchak
hav/
