Тристоронні переговори Україна-Росія-США: до кінця війни все ще далеко
Перший раунд тристоронніх переговорів за участю України, Росії та США щодо припинення війни відбувся минулими вихідними, і найближчим часом очікується проведення наступних раундів. Втім, наразі не видно значних шансів на швидкий і сталий мир між Москвою та Києвом.
Переговори в Абу-Дабі за участю делегацій трьох держав стали першими в такому форматі від початку повномасштабної війни Росії проти України. Їхньою основою є ініціатива президента США Дональда Трампа, що спирається на 28-пунктний мирний план, запропонований ним восени минулого року. Цю пропозицію неодноразово змінювали під час кількох десятків різних зустрічей і консультацій між переговорниками зі США, України, Росії та країн Європейського Союзу. Вона стосується, зокрема, умов припинення бойових дій, обміну полоненими, а також гарантій безпеки для України з боку США.
Попри прогрес у деяких сферах переговорного процесу, ключовими залишаються питання контролю над територіями. Україна не погоджується на формалізацію та нормалізацію російських територіальних здобутків – ані тих, що датуються 2014–2015 роками (анексований Крим і свторення так звані "народних республік" на території Донецької та Луганської областей), ані земель, захоплених під час повномасштабного вторгнення після 2022 року.
Єдиним рішенням, яке дає шанс принаймні на тимчасове припинення вогню, є замороження конфлікту на нинішній лінії фронту, що де-факто стала б новим кордоном між Росією та Україною. Однак навіть у такому разі спірним залишався б статус неокупованої Росією частини Донеччини. Москва вимагає, щоб українська армія відійшла з контрольованої нині частини Донецької області. Уряд у Києві рішуче відкидає цю умову, не бажаючи добровільно віддавати територію, яку не було втрачено в боях, і яка до того ж є чи не найкраще укріпленою в Україні.
"Переговори тривають, і це свідчить про те, що сторони хочуть говорити й надалі працюватимуть над компромісом щодо територій", – зазначив у розмові з PAP Микола Бєлєсков, старший аналітик фонду "Повернись живим" і головний консультант Національного інституту стратегічних досліджень у Києві.
Він звертає увагу, що в ході переговорів Росія намагається максимально обмежити суверенітет України, а Київ – мінімізувати наслідки таких дій. Проблема стосується, зокрема, врегулювання чисельності української армії.
"Ми не можемо прийняти вимоги, подібні до стамбульських (йдеться про переговори на початку повномасштабної війни в березні 2022 року – PAP): 50 тисяч військових і заборону на наступальне озброєння з дальністю понад 40 км. На це ми не можемо погодитися, адже зрозуміло, що виконання домовленостей гарантуватимуть лише Збройні сили України", – наголошує Бєлєсков.
Крім того, на думку російської сторони, для досягнення тривалого миру нібито необхідно усунути "первинні причини конфлікту". Серед них Кремль називає прагнення України до членства в НАТО (Росія виступає проти цих амбіцій Києва, називаючи Альянс "експансивним і агресивним військовим блоком") та припинення начебто існуючих репресій проти російськомовного населення в Україні (звідси вимога надати російській мові статус другої офіційної).
Втім, російські вимоги значно ширші й не обмежуються лише Україною. Москва також прагне виведення баз і військової інфраструктури НАТО з країн Центрально-Східної Європи, прийнятих до Альянсу після 1997 року (включно з Польщею). Ця умова є неприйнятною для держав НАТО, особливо на так званому східному фланзі, адже означала б членство "другого сорту" і фактичний розпад Альянсу.
Наступний раунд переговорів запланований на неділю, 1 лютого, про що в понеділок повідомив президент України Володимир Зеленський. Український лідер зазначив, що місце та обставини зустрічі можуть ще змінитися.
Хоч сам факт тристоронніх переговорів можна вважати позитивним сигналом, що наближає сторони до домовленостей про припинення бойових дій, очікування швидкого прориву та рішення про негайне згасання війни виглядає явно завищеним. Для цього була б потрібна стабілізація ситуації на лінії фронту – або виснаження можливостей російських наступальних операцій через нестачу ресурсів (малоймовірно), або підвищення ефективності українських наступальних дій (реально за певних умов).
"Для України це складне завдання з багатьох причин, потрібне продовження і розширення військової підтримки. Максимум, на що ми можемо розраховувати, – не втратити ту допомогу, яку вже маємо, а вона для нас надзвичайно важлива, особливо в частині боєприпасів і розвідувальних даних", – зазначає Бєлєсков.
Він також зауважує, що американська сторона не схильна посилювати безпосередній тиск на Росію, що також не наближає завершення конфлікту.
Тим часом Москва, ймовірно, й надалі намагатиметься досягти максимуму своїх цілей військовими засобами. Реальні кроки, які могли б призвести до тривалого припинення бойових дій, вона зробить лише тоді, коли баланс вигод і втрат від продовження війни перестане бути для неї сприятливим.
"Росія не ставиться до цього (переговорів в Абу-Дабі – PAP) серйозно, вона бомбардує українців, намагаючись змусити їх здатися", – заявила в четвер Висока представниця ЄС із закордонних справ і політики безпеки Кая Каллас. За нинішніх умов зміни цієї ситуації та більш поступливої позиції російської сторони варто очікувати не раніше рубежу 2026-2027 років.
Автор: Dariusz Materniak (PAP)
Опрац. Ihor Usatenko
iua/
