УІНП очікує зрушень у питанні українських поховань у Польщі
Голова Українського інституту національної пам’яті Олександр Алфьоров висловив сподівання, що цього року вдасться досягти прогресу у питанні відновлення українських поховань на території Польщі.
"Можна сказати, що зрушень не було. Цей рік, я впевнений, дасть інші результати", – сказав Алфьоров в інтерв'ю агентству Інтерфакс-Україна, опублікованому в середу, відповідаючи на запитання про прогрес у відновленні українських місць пам'яті в Польщі, які були зруйновані в минулі роки.
За словами Алфьорова, проблема полягає у ставленні польського суспільства до цих місць. "На превеликий жаль, у наших друзів-поляків подекуди почав зміщуватись акцент пошуку історичного ворога. Польський народ дуже сильно постраждав від росіян, але сьогодні, мені здається, акцент якось дивно може перейти до України. З чим це пов’язано, я не можу сказати", – сказав голова УІПН.
Алфьоров запевнив, що докладе всіх зусиль для того, щоб пошуково-ексгумаційні роботи продовжувалися, і очікує того ж від польської сторони.
"Я дуже радий, що наші президенти знайшли спільні точки доторку у контексті пошанування жертв. Я дуже радий, що наші - польський та український інститути національної пам’яті - прямують до співпраці та налагодженні діалогу. У нас різна історія. Але ми два дорослих народи, що тисячоліття були сусідами. Спільний біль не має стати на заваді майбутньому", – сказав Алфьоров.
За словами Алфьорова, антиукраїнські настрої у Польщі пов'язані з історичними питаннями.
"І це дуже непроста історія, тому що градус антиукраїнства через нагнітання ситуації з УПА і Бандерою вже достатньо високий. Є також негативні приклади, коли ставлення до українців як до народу виходить виключно з розгортання в польському середовищі теми УПА, ОУН і Бандери. Але нам треба знайти з Польщею підґрунтя для того, щоб спокій знайшли не тільки суспільства, а й цивільні жертви 1939–1947 років", – заявив голова УІПН.
Польща та Україна протягом багатьох років розходяться у поглядах на роль Організації українських націоналістів (ОУН) та Української повстанської армії (УПА), які вчинили геноцидні етнічні чистки близько 100 тис. польських чоловіків, жінок і дітей у 1943-45 роках. Для польської сторони це був злочин геноциду (масового та організованого), який підлягає засудженню. Для українців це був результат симетричного збройного конфлікту, за який обидві сторони несуть однакову відповідальність. (PAP)
Опр. Roman Havryshchak
hav/
