Великдень – головне і найдавніше християнське свято
На Великдень християни святкують урочистість Воскресіння Ісуса Христа – перехід від смерті до життя, що є основою та суттю християнської віри. Це найважливіше та найдавніше свято для вірян.
"Христос помер – відповідно до Писання – за наші гріхи, був похований, воскрес на третій день, згідно з Писанням, і явився Кефасу, а потім і Дванадцятьом", – написав святий Павло у Посланні до коринтян.
Катехизм Католицької церкви визнає, що ніхто не був безпосереднім свідком самої події воскресіння. Як історичну подію її можна встановити "на підставі знаку порожньої гробниці та реальності зустрічей апостолів із Воскреслим Христом".
За словами євангелістів, воскресіння Христа відбулося на світанку. Святий Матвій описує, що "після закінчення суботи, на світанку першого дня тижня, прийшли Марія Магдалина та інша Марія, щоб подивитися на гробницю. І ось стався великий землетрус. Бо ангел Господній зійшов з неба, підійшов, відсунув камінь і сів на ньому. Його постать сяяла, як блискавка, а одежі його були білі, як сніг. Від страху перед ним затремтіли сторожі й стали, немов мертві".
Далі євангеліст пише, що Ісус з'явився жінкам і сказав до них: "Не бійтеся! Ідіть і скажіть моїм братам: нехай ідуть до Галілеї, там вони Мене побачать".
Своєю чергою, у Євангелії від Марка описано зустріч жінок – Марії Магдалини, Марії, матері Якова, та Саломеї – біля гробу з юнаком у білому одязі, який сказав їм: "Не бійтеся! Ви шукаєте Ісуса з Назарету, розп’ятого; Він воскрес, Його тут немає. Ось місце, де Його поклали. А йдіть, скажіть Його учням і Петру: Він іде перед вами до Галілеї, там ви Його побачите, як Він вам сказав".
Згідно з Катехизмом, воскресіння є підтвердженням усього того, що сам Христос робив і чого навчав. Воно є також виконанням обіцянок Старого Завіту та обіцянок Ісуса з часу Його земного життя.
З апостольських часів Великдень відзначався в той самий час, коли євреї святкували Песах на згадку про визволення Ізраїлю з єгипетського рабства. Напередодні розп'яття Ісус сів з апостолами до пасхальної вечері, і, коли він їв пасхального ягня, зазначив, що це ягня є Його власною фігурою. Воскресіння Ісуса відбулося на наступний день після свята Великодня.
Для християн Воскресіння Христа є передвістям визволення, ще більш фундаментального, ніж вихід Ізраїлю з єгипетського рабства: визволення людини від гріха до свободи, святості та благодаті. Це визволення від смерті до життя, бо згідно з вченням Церкви наслідком гріха є смерть.
Юдеї святкували Пасху 14-го дня місяця нісан, як це наказав Мойсей. Нісан за єврейським календарем триває 30 днів — від березневого молодика до квітневого. Оскільки Ісус воскрес у неділю, вже з ІІ століття християни почали відзначати Великдень у першу неділю після весняного повного місяця. У 325 році Нікейський собор постановив, що весняним вважається повний місяць, який настає після весняного рівнодення, тобто після 21 березня. Відтак Великдень є рухомим святом і може припадати на період від 22 березня до 25 квітня.
Великдень є головним святом літургійного року. Від нього відраховується календар найважливіших свят, таких як, наприклад, Вознесіння або День Святої Трійці.
Великодні обряди змінювалися протягом століть. У давні часи пасхальна процесія відбувалася у Велику суботу після літургії Пасхальної ночі, тобто близько опівночі. Оголошення радісної звістки про воскресіння Христа супроводжувалося дзвонами, пострілами з гармат і мортир, що іноді спричиняло пожежі. У Варшаві артилерія давала, наприклад, 300 залпів. У процесії брали участь король, міністри, двір і сенат. За часів Станіслава (1764–1795) процесія була перенесена на великодній ранок.
Нині воскресна процесія відбувається в різний час. У великих містах частіше безпосередньо після Пасхальної вігілії, у маленьких містечках і селах у неділю на світанку – передує першій месі в костелі.
Під час воскресної процесії священик несе Найсвятіше Таїнство, яке урочисто виймають із символічної гробниці Господньої. Віряни також несуть фігуру воскреслого Христа, яку потім розміщують у пресвітерії, частині церкви, призначеній для духовенства та літургійної служби, аж до свята Вознесіння. Поруч із нею ставлять хрест із червоною стулою, яка є символом Христа-Священика.
Символом Христового Воскресіння є пасхал, велика воскова свічка, яку запалюють у Велику Суботу під час Пасхальної Вігілії. Згідно з літургійними приписами, протягом усього Великоднього періоду, що триває до неділі П'ятидесятниці, пасхал стоїть у центрі пресбітерії біля амвона і запалюється під час меси.
Решту року пасхальна свічка стоїть у храмах біля хрестильниці і має нагадувати хрещеним, що благодаттю прийняття за дітей Божих вони завдячують Ісусу. Її також запалюють під час похоронів, щоб нагадувати слова Христа: "Я є воскресіння і життя. Хто вірує в Мене, той, хоч і помре, житиме".
Згідно з церковними заповідями, кожен віруючий зобов'язаний принаймні раз на рік розпочинати таїнство сповіді та принаймні раз на рік, у великодній період, приймати Святе Причастя.
Цього року вперше Греко-католицька церква у Польщі святкує Великдень за григоріанським календарем, разом з Римо-католицькою церквою. До 2025 року греко-католики святкували Великдень за юліанським календарем, разом з Православною церквою. (PAP)
Опр. Roman Havryshchak
hav/
