Війна майбутнього: конфлікт в Україні та його наслідки
Війна в Україні змінила підходи до планування і прогнозування майбутніх збройних конфліктів. Хоча значні зміни стосуються лише окремих сфер і є продовженням попередніх тенденцій, їхній вплив уже зараз і надалі буде дуже важливим для планування та розробки сценаріїв майбутніх конфліктів.
Найбільш помітною зміною в характері війни, що триває в Україні, є дрони. Водночас варто пам’ятати, що початок їх масового застосування був наслідком обмежень, спричинених спершу відносною рівновагою в інших засобах ведення бою: артилерії, авіації, протиповітряній обороні та механізованих військах. Відсутність здатності прорвати лінію фронту будь-якою зі сторін призвела до того, що війна набула позиційного характеру, подібного до Першої світової війни, коли за відносної рівноваги сил жодна зі сторін не могла швидко досягти перемоги.
У результаті обидві сторони почали шукати альтернативні, більш ефективні способи ураження противника в цих умовах, що було особливо важливо для України, яка має менші ресурси, зокрема в артилерії та піхоті. Саме їх масово використовувала Росія для спроб прориву фронту. Вибір упав на дрони, які забезпечують високу точність у багатьох застосуваннях і при відносно невеликих витратах на одну одиницю.
Масове використання безпілотників вписується в довготривалий тренд зростання ролі інформації (з максимально можливою точністю) як елемента ведення бойових дій на всіх рівнях, включно з найнижчим – тактичним. Широке застосування дронів для розвідки (навіть на рівні підрозділів піхоти чи окремих солдатів) і для ударів (FPV-дрони, що атакують окремі цілі) дозволило досягти рівня точності ураження, який раніше не спостерігався. Водночас, через велику кількість засобів розвідки, поле бою стало "прозорим" на багато кілометрів, а класичну лінію фронту замінила "зона смерті" шириною 20-25 км у кожен бік від умовної лінії розмежування військ (і зі зростанням дальності дронів ця зона постійно розширюється).
"Ми зараз перебуваємо в епосі масової точності у війні", – зазначив аналітик Майкл Горовіц з американського аналітичного центру Council on Foreign Relations, якого цитує стаття журналу Foreign Policy від березня 2026 року.
Як підкреслив автор Фарід Закарія, здатність здійснювати точні удари, яка раніше була доступна лише великим державам через високу вартість технологій, нині стала доступною майже для всіх – як для менших країн, так і для недержавних акторів (наприклад, терористичних організацій).
Подібна ситуація стосується і можливостей космічної розвідки (наприклад, використання Україною супутникового угруповання SAR, виробленого польсько-фінською компанією ICEYE), а також інструментів, пов’язаних зі штучним інтелектом.
Масовість впливає і на економіку війни. Експерти відзначають, що навіть найбільші держави, такі як США, мають із цим проблеми. Це показав перебіг війни з Іраном. Незважаючи на наявність сучасних систем протиповітряної оборони, здатних знищувати крилаті чи балістичні ракети, сили США та країн Перської затоки зіткнулися із загрозою великої кількості відносно дешевих іранських дронів типу Shahed та подібних їм аналогів. Використання ракетних комплексів, таких як Patriot, для боротьби з безпілотниками можливе, але – окрім фінансових витрат – при великій кількості цілей призводить до швидкого вичерпання ракет, виробництво яких потребує часу. Це створює ризик виснаження запасів через перевантаження систем ППО надмірною кількістю цілей.
Ця ситуація вимагала залучення до оборонних дій фахівців з України, армія якої має найбільший досвід у боротьбі з дронами на найнижчому рівні протиповітряної оборони – у так званому "малому небі", тобто на висотах до кількох сотень метрів. До країн Перської затоки було направлено, за словами президента України Володимира Зеленського, понад 200 українських військових та обладнання (зокрема дрони-перехоплювачі), що дозволяють ефективно знищувати іранські безпілотники – такі самі або подібні до тих, які Росія використовує проти України вже понад чотири роки.
"Ми відправили на Близький Схід наших військових експертів, зокрема спеціалістів із дронів-перехоплювачів та експертів із радіоелектронної боротьби. Деяким країнам ми показали, як користуватися цими перехоплювачами", – сказав президент України на початку квітня.
Ці зміни, спричинені новими технологіями, показують, що ключовою здатністю у сучасному конфлікті є адаптація – уміння пристосовувати наявні рішення до швидко змінюваних умов поля бою. Це означає необхідність впровадження змін і/або розробки нових систем упродовж тижнів або місяців, а не років. Це підтверджують повідомлення з України, які свідчать про високий темп модифікації техніки та способів її використання.
"Сучасна війна вже інтегрує безпілотні та роботизовані системи, мережі сенсорів і весь електромагнітний спектр, а також віртуальний та інформаційний простір і частково фізичний – в єдину зону бойових дій", – зазначив колишній головнокомандувач Збройних сил України, нині посол України у Великій Британії генерал Валерій Залужний під час виступу в Chatham House наприкінці лютого 2026 року.
Він також підкреслив, що дрони різних типів (повітряні, наземні, морські) можуть виконувати самостійні завдання – навіть брати в полон військових противника. У середині квітня, як повідомляють українські ЗМІ, російські позиції вперше були захоплені виключно українськими безпілотниками, що діяли на землі та в повітрі.
Водночас слід зазначити, що зростання ролі дронів не означає зведення війни виключно до їх використання. Вони стануть – і, ймовірно, надовго – важливим елементом кожного наступного конфлікту, але не зможуть повністю замінити інші види озброєння: танки, бойові машини піхоти, авіацію чи флот, а передусім – солдатів. Випадки, коли позиції захоплюються роботизованими системами, безумовно, траплятимуться, але важко уявити, щоб це стало масовим явищем, адже для остаточного контролю території все ще необхідна жива сила (піхота).
Разом із дронами з’явилася ще одна (і не зовсім нова), розвинена і швидко зростаюча сфера бойових дій, де змагатимуться різні типи безпілотників, а також технології їх знищення. Цей аспект добре демонструє Україна, яка швидко розвиває системи протидії дронам і відповідні тактики, що вже знайшли застосування і на Близькому Сході.
Ймовірно, занадто поспішними був також прогнози щодо занепаду бронетанкових і механізованих військ – адже саме вони забезпечують можливість швидкого та відносно захищеного пересування і захоплення території. Це підтверджує, зокрема, випадок із середини квітня, коли український танк Leopard 1A5 був уражений 52 FPV-дронами, але зміг самостійно залишити поле бою без серйозних пошкоджень. Це особливо показово, зважаючи на те, що йдеться про досить стару конструкцію (Leopard 1 створений у ФРН у 1960-х роках), без сучасної броні чи активних систем захисту.
Отже, війна стає і буде ще більшою мірою, ніж раніше, війною машин – у тому числі автономних, зокрема завдяки штучному інтелекту (що вже відбувається у російсько-українській війні). Людина ж, як зазначає генерал Залужний, стає "найдефіцитнішим і найважче замінним ресурсом", але водночас залишається незамінною для ведення війни. (PAP)
Опрац. Ihor Usatenko
iua/
