Військовий і фронтмен гурту "Хейтспіч": спокій Європи триває лише доти, поки Україна стримує війну
"Європейці не повинні забувати, що їхній спокій триває доти, доки Україна стримує війну, тоді як у Європі майже зникли нагадування про українські страждання, боротьбу та загрозу, яка може торкнутися й їх самих", – розповів для Польського Агентства Преси військовослужбовець Дмитро Однороженко.
27-річний вокаліст гурту "Хейтспіч" Дмитро Однороженко, який добровільно вступив до лав ЗСУ, служить пілотом у 412-му полку безпілотних систем NEMESIS. В його обов’язки входить знищення дронів "Шахед" та інших БПЛА, які регулярно атакують Україну.
У цивільному житті Дмитро займається музикою. Його гурт "Хейтспіч" відомий своєю жорсткою, безкомпромісною лірикою та поєднанням альтернативного року, панку й хіп-хопу. Музичний колектив працює з гостросоціальними й політичними темами, розповідаючи про війну, ідентичність, внутрішній спротив і відповідальність.
"Якщо йдеться саме про військовий досвід, то ми допомагали з забезпеченням дронами різним підрозділам. Я займався підготовкою самостійною, проходив курси, для себе літав на різних симуляторах FPV-дронів. Моя музика та волонтерство переплітались і от воно все перетекло в безпосередню бойову роботу", – поділився Дмитро.
"У 2023 році у мене були бажання та ідеї вступити до лав напівофіційної структури добровольчої армії, але там було все надто несерйозно. Тому спочатку я занурився в більш цивільну роботу з підрозділами. Розробляв для них геральдику, допомагав з візуалом та медійною складовою. Робив те, що я вмів для них, але безкоштовно і доволі якісно.
Після цього Дмитро зрозумів, що це не те, чим він хотів би займатися насправді і тоді мобілізувався і офіційно почав працювати з підрозділом вже як військовослужбовець.
Рішення долучитися до війська не всі рідні та друзі Дмитра прийняли однозначно, хтось зустрів це з розумінням та ентузіазмом, а дехто навпаки.
"Хтось образився, що я прийняв це рішення надто одноосібно і неузгоджено. Хоча, насправді, ми про це говорили дуже давно, з 23-го року. Я казав про те, що я в моменті просто від'єднаюсь від гурту, в тій чи іншій формі", – розповів він.
На думку Дмитра, постійне перебування поруч із війною змінює сприйняття небезпеки: обстріли й тривожні новини перестають викликати паніку й сприймаються радше як частина щоденної роботи, до якої потрібно адаптуватися.
Відколи фронтмен гурту пішов на службу, розповідає він, у ньому з'явилось більше спокою та якоїсь флегматичності.
"Якось по собі помітив, що я, будучи навіть десь в умовно мирному Києві, був більше знервованим і якимось схвильованим, мабуть, через якісь обстріли, новини і все інше", – додав чоловік.
Як пояснив лідер гурту, в умовах війни кожна вільна хвилина набула особливої цінності, тому навіть короткий вихідний перетворюється на щільно заповнений день із десятків справ – від особистих і творчих до військових.
"Ти можеш два-три тижні безвилазно сидіти десь в глухомані, без цивілізації. Після цього ти хочеш дуже насититись якимось спілкуванням з людьми, всіма благами цивілізації, смачною кавою, МакДональдзом і всією іншою інфраструктурою красивих великих міст. Тому кожного разу, коли така змога випадає, я роблю день максимально насиченим", – зазначив Дмитро.
Дмитро вважає, що в українців є стереотип, що в країні "совкова" армія, але потрібно розуміти, що в умовах екзистенційної кризи для України у війні без армії не обійтись.
"Не треба уникати армії через те, що вона нібито не така, як тобі хотілося б, а навпаки намагатися цю структуру змінювати і бажано зсередини. Якщо у тебе доволі світла голова і як в моєму випадку, є певний мінімальний авторитет і впізнаваність, який можна використати для того, щоб зробити якісь добрі зміни, – то це працює", – відзначив хлопець.
Дмитро поділився, що музика є постійною й необхідною частиною його життя на службі: вона супроводжує тренування та виїзди, допомагає зняти втому, повертає до розмов і стає способом емоційної підтримки в умовах безперервної дороги й напруги.
"Я намагаюся щось створювати в вільну секунду, хвилинку. Тому музики дуже багато. В плані написання текстів насправді все навколо – це одне велике натхнення", – ствердив він.
На думку фронтмена, тексти з часом змінилися не стільки тематично, скільки внутрішньо: з’явилося відчуття більшої свободи у висловлюваннях. Він пояснює, що, перебуваючи в країні, охопленій війною, не відчуває моральних обмежень і може відкрито говорити те, що думає, не зважуючи кожне слово, перебуваючи в статусі військовослужбовця.
"Останніми місяцями ми тільки і говоримо про компроміси, втрати і на що ми готові піти та що ми готові втратити. Це болюче питання і дуже неоднозначне. В першу чергу ми не повинні втратити пам'ять про те, який шлях ми проходимо і якою ціною він нам дається. Для себе самого головне не втратити здоровий глузд, бо це доволі непросто в таких стресових і критичних умовах, але нам всім треба постаратися, – підкреслив Дмитро.
На думку військового Європі не слід забувати підтримувати Україну на даному етапі війни, тому що Україна зараз це форпост який відділяє добро від зла, завдяки якому Європа може спокійно почуватись.
"Я слідкую за певними джерелами новинними і особливо слідкую за мілітарними новинами. Значна частина витоків інформації про новітнє озброєння з’являється не з нашого боку, хоча саме ми його застосовуємо, а від європейських партнерів. Коли вони лише отримують цю техніку, публікують дані й навчаються з нею працювати, ми вже використовуємо її місяцями, а іноді й роками, фактично даючи їм час опанувати ці системи", – зауважив Дмитро.
"Європейцям треба просто не забувати той факт, що дійсно у них є стільки часу, скільки зараз є тут нас, і наскільки вистачає українців. Будучи в Європі, я майже не бачив згадок про Україну, хіба що якісь негативні або дуже локальні. Це сумно, бо пересічний європеєць просто гуляючи вулицею немає жодного нагадування про наші страждання, про нашу боротьбу і про те, що він може бути, на жаль, наступним", – підсумував Однороженко.
З Києва Iryna Hirnyk (PAP)
Опрац. Ihor Usatenko
iua/
