Журналіст "Української правди" для PAP: в Україні не прославляють винуватців Волинської трагедії
В Україні ніхто не прославляє винуватців Волинської трагедії, однак багато громадян вважають Українську повстанську армію частиною боротьби за незалежність, заявив агентству PAP політичний журналіст видання "Українська правда" Роман Романюк.
На його думку, джерелом нинішнього конфлікту є принципова різниця між польською та українською історичною пам’яттю.
PAP: Чому Україна сьогодні звертається до постатей та організацій, які викликають у Польщі такі сильні емоції, як лідери Організації українських націоналістів?
Роман Романюк: Якщо ми говоримо про Андрія Мельника, Євгена Коновальця чи Степана Бандеру, то для значної частини українців вони є національними героями. Тому ми звертаємося до них. Тому й вживаються заходи, щоб їхні останки спочили на рідній землі, за незалежність якої вони боролися.
Я не історик, а політичний журналіст. Однак у мене склалося враження, що джерелом багатьох непорозумінь є поширене серед частини польської громадськості припущення, що коли президент надає військовій частині найменування "імені Героїв УПА", то це автоматично означає прославлення осіб, відповідальних за злочини, скоєні проти поляків на Волині. Це помилкове припущення.
Ніхто в Україні не прославляє людей, відповідальних за етнічні чистки чи інші злочини. Народ, який сам пережив Голодомор, радянські репресії та депортації, не може вшановувати винуватців подібних злочинів.
Проблема полягає в тому, що багато поляків сприймають УПА виключно крізь призму Волинської трагедії. Тим часом в Україні насамперед пам’ятають тисячі людей, які воювали в її лавах за незалежність країни.
Що стосується Андрія Мельника, то він не мав жодного стосунку до подій на Волині. Степан Бандера під час кульмінації цих подій перебував у німецькому концентраційному таборі.
Багато українців також вважають, що оскільки не існує документів, які б свідчили про причетність усього керівництва УПА чи всієї організації до планування злочинів, не можна автоматично покладати відповідальність на всіх членів цього формування.
Ніхто не намагається заперечувати чи виправдовувати Волинську трагедію. В Україні панує переконання, що це були трагічні та злочинні події. Ми лише просимо не покладати провину на всю УПА за дії частини її членів і не перекладати відповідальність за ці події на весь сучасний український народ.
PAP: ви самі походите з Волині.
Р.Р.: Так, я походжу з Волині і не знаю людей, які б стверджували, що те, що сталося на Волині, не було злочином.
Однак у мене склалося враження, що поляки й українці сьогодні дивляться на різні фрагменти однієї й тієї ж історії. У Польщі УПА асоціюється насамперед із людьми, відповідальними за злочини. В Україні згадують насамперед боротьбу за незалежність.
Траплялися випадки насильства щодо українців з боку підрозділів Армії Крайової. Україна не вимагає через це, щоб поляки перестали вшановувати АК. Так само для багатьох українців суперечливою постаттю є Роман Дмовський, але ніхто не вимагає від поляків знесення його пам’ятників чи зміни назв місць, пов’язаних з його пам’яттю. Це суверенне право кожного народу.
Україна неодноразово вибачалася перед поляками за трагічні події на Волині. Водночас ми очікуємо розуміння того, що багато українців сприймають УПА не крізь призму злочинів, скоєних окремими її підрозділами, а як боротьбу за незалежність.
Навіть якщо Володимир Зеленський, людина, яка виросла в російськомовному Кривому Розі й роками трималася подалі від націоналістичних кіл, дійшла висновку, що в УПА було багато людей, які заслуговують на повагу, це свідчить про щось ширше. Це не позиція однієї партії чи одного кола, а широкий суспільний консенсус. В Україні панує переконання, що в лавах УПА було багато людей, які присвятили життя боротьбі за свободу та незалежність країни. Саме їх шанують, а не тих, хто скоював злочини.
PAP: Чи здивована Україна масштабом емоцій, які ця справа викликала в Польщі?
Р.Р.: Чесно кажучи, про саме рішення щодо назви підрозділу я дізнався переважно завдяки польським ЗМІ. Президент регулярно надає військовим підрозділам почесні назви, вручає прапори та ухвалює подібні рішення. Таких подій щомісяця відбуваються десятки. В Україні, окрім безпосередньо зацікавлених осіб, вони зазвичай не привертають особливої уваги.
Натомість я побачив дуже бурхливу реакцію в Польщі та майже повну відсутність інтересу до цієї справи в Україні. Я розумію польські емоції, оскільки вони випливають із переконання, що УПА як організація несе відповідальність за злочини. Однак з українського погляду це помилкове припущення. Мені важко уявити, щоб хтось навмисно хотів спровокувати конфлікт з Польщею в той момент, коли після років напруженості вдалося відновити історичний діалог, розпочати ексгумації жертв і поліпшити атмосферу у взаємних відносинах. Я не бачу в цьому жодної свідомої провокації.
PAP: У Польщі також з’являються думки, що так Володимир Зеленський хотів сподобатися націоналістичному електорату перед майбутніми виборами.
Р.Р.: Треба почати з основного факту: в Україні існує повага до УПА як організації та до багатьох людей, які воювали в її лавах за незалежність держави. Натомість немає поваги до осіб, відповідальних за злочини. Це розрізнення сьогодні приймає практично все українське політичне середовище.
Колись існували проросійські кола, які намагалися зобразити УПА виключно як злочинну організацію. Сьогодні таких сил практично вже немає. Переважає переконання, що ці люди боролися за незалежність України і після десятиліть репресій, депортацій та переслідувань мають право на вшанування. І найголовніше: наразі в Україні немає жодних виборів. По-друге, націоналістичні кола не становлять електорату, який Зеленський міг би таким чином завоювати. Вони мають своїх героїв сучасної війни, пов’язаних з "Азовсталлю", Бахмутом та іншими місцями бойових дій.
По-третє, у Польщі це велика медійна подія, тоді як в Україні майже ніхто не звернув на неї уваги. Твердження, що рішення про назву одного військового підрозділу могло б вплинути на рейтинги президента, свідчить скоріше про нерозуміння того, чим живе сьогодні українське суспільство.
* * *
27 травня президент України надав одній з частин Сил спеціальних операцій ЗСУ країни найменування "імені Героїв УПА Як він зазначив, зробив це "з метою відновлення історичних традицій національного війська, зважаючи на зразкове виконання покладених завдань під час захисту територіальної цілісності та незалежності України".
Своє невдоволення висловили як прем’єр-міністр Дональд Туск, так і президент Кароль Навроцький.
Голова польського уряду заявив, що рішення Зеленського про присвоєння українському підрозділу "імені Героїв УПА" "викликає занепокоєння з погляду наших відносин і порушує нашу історичну чутливість". Водночас президент заявив, що Володимир Зеленський довів: Україна "в ментальному плані, з огляду на прославляння бандитів і вбивць з Української повстанської армії, не готова бути частиною європейської родини". Навроцький також висловив думку, що Зеленського слід позбавити ордена Білого Орла, яким його нагородили у 2022 році.
Проти рішення Зеленського виступив Інститут національної пам’яті, наголосивши, що Українська повстанська армія несе відповідальність за геноцид на Волині та у Східній Галичині.
Українська повстанська армія залишається однією з найбільш суперечливих тем у польсько-українських відносинах. За даними польських істориків, у липні 1943 року підрозділи УПА здійснили скоординовані напади на близько 150 населених пунктів, заселених поляками на Волині, що стало кульмінацією злочину, який у Польщі називають "Волинською різаниною". Винуватцями вважаються члени Організації українських націоналістів фракції Степана Бандери та підпорядкованої їй УПА.
Варшава та Київ роками розходяться в оцінці цих подій. Польща визнає злочини, скоєні проти польського населення, геноцидом, тоді як багато українських істориків та політиків трактують їх як елемент ширшого польсько-українського конфлікту, відповідальність за який несли обидві сторони. Водночас в українській історичній пам’яті ОУН та УПА часто сприймаються як символи боротьби за незалежність та післявоєнного опору проти Радянського Союзу.
Розмову в Києві провів Jarosław Junko (PAP)
Опр. Roman Havryshchak
hav/
