"Брекзит" пригальмував ідеї нових виходів із ЄС у Європі
"Брекзит" фактично загальмував ідеї інших "виходів". Якщо ще десять років тому серйозно розглядалися сценарії, за якими інші країни, зокрема Франція та Нідерланди, могли б піти шляхом Великої Британії, то нині підтримка таких ідей значно знизилася. Винятком залишається Польща.
Перед початком і під час переговорів між Великою Британією та Європейським Союзом щодо умов виходу Великої Британії з Євроспільноти, провідні політики ЄС, а особливо головний переговірник Мішель Барньє, більш-менш відкрито заявляли, що Лондон має болісно відчути наслідки свого рішення, щоб "брекзит" став застереженням для можливих наслідувачів.
Через 10 років після референдуму, на якому британці вирішили вийти з ЄС, немає сумнівів, що Євросоюз досяг своєї мети – у жодній із 27 держав-членів вихід наразі серйозно не розглядається. Однак слід зазначити, що на ослаблення "екзит-рухів" вплинули не лише досвід Великої Британії, а саме складні переговори та невиправдані очікування, а й міжнародна ситуація, зокрема, вторгнення Росії в Україну та непередбачувана політика США за правління Дональда Трампа.
10 років тому головними потенційними кандидатами на вихід із ЄС вважалися Франція та Нідерланди, про що свідчили, наприклад, придумані й широко вжиті на той час терміни "фрекзит" та "некзит".
Після референдуму щодо "брекзиту" лідерка ультраправого "Національного фронту" (нині "Національного об’єднання") Марін Ле Пен оголосила, що в разі перемоги на президентських виборах у Франції вона проведе в країні аналогічний референдум. Ле Пен тоді не перемогла, а Жордан Барделла, нинішній голова партії, який має реальні шанси на перемогу на виборах наступного року, не наполягає на ідеї референдуму. У 2019 році вихід із зони євро та ЄС було вилучено з програми партії. Як свідчать опитування, якщо у 2016 році вихід із ЄС підтримала б третина французів, то зараз цей відсоток не перевищує чверті.
Ще більш різке падіння підтримки виходу з ЄС відбулося в Нідерландах. У середині 2016 року частка прихильників "некзиту" сягала 40%, і в одному з опитувань вони навіть мали перевагу, але у 2024 році вихід із Союзу підтримували вже лише 10% опитаних. У результаті головна євроскептична партія країни, "Партія свободи" (PVV), восени 2024 року відмовилася від гасла виходу з ЄС, замінивши його вимогою надати більшу роль національним державам і повернути їм повноваження, передані Брюсселю.
Подібну позицію зайняла партія "Альтернатива для Німеччини" (AfD), яка дедалі виразніше лідирує в опитуваннях громадської думки. Лідери правопопулістської партії усвідомлюють, що "декзит" (вихід Німеччини з ЄС) є нереальним, оскільки, згідно з опитуваннями, близько 80% громадян підтримують членство країни в Євросоюзі. Цей показник значно перевищує середній показник по ЄС.
Як потенційного кандидата на вихід із ЄС також називали Данію. У 2016 році до проведення референдуму щодо членства закликала націоналістична "Данська народна партія" (DF), однак з того часу значення цієї партії знизилося, і, згідно з опитуванням, проведеним минулого літа, вихід із ЄС підтримали б лише 13% данців.
До весни 2026 року найбільш євроскептичною країною в ЄС були Угорщина, але прем’єр-міністр Віктор Орбан, який керував країною протягом багатьох років, скоріше виступав проти інтеграції, ніж прагнув виходу. Опитування показують, що в разі можливого референдуму така пропозиція не мала б шансів, а поразка Орбана на парламентських виборах у квітні та його відмова від влади тим більше роблять роздуми про вихід Угорщини з ЄС безпредметними.
Єдиною країною, де ідея виходу з ЄС з’являється в публічному дискурсі та зростає підтримка таких поглядів, є Польща. Прихильники збереження членства в ЄС усе ще мають значну, більш ніж удвічі більшу перевагу, однак відмінна від інших країн Євросоюзу тенденція є помітною.
Протягом років частка прихильників виходу Польщі з ЄС коливалася близько 10%, однак останніми місяцями стабільно перевищує 20%, а подекуди сягає 25%.
Bartłomiej Niedziński (PAP)
Опр. Roman Havryshchak
hav/
