Мати письменника Володимира Вакуленка: він сховав щоденник, бо передчував свою смерть
Мати українського письменника Володимира Вакуленка, вбитого у 2022 році під час російського вторгнення, розповіла порталу Sestry.eu про щоденник, який її син закопав у саду. У ньому письменник описував життя зі своїм сином в умовах російської окупації. Уривки можна прочитати в антології "Війна 2022. Щоденники, есеї, вірші".
Володимир Вакуленко (1972-2022) був українським поетом, письменником і громадським діячем, який народився та жив у Харківській області. Від початку XXI століття часто публікувався, був співредактором літературних журналів і альманахів, а також брав участь у численних культурних проєктах. Хоча письменник і працював у різних жанрах та був автором 13 книжок, найбільшу популярність йому принесли твори для дітей, зокрема "Татусева книга" (2014) та "Сонечкова сім'я" (2011). Лауреат численних премій, зокрема Міжнародної літературної премії імені Олеся Ульяненка за роман "Кладовище сердець" (2012). Його твори перекладено багатьма іноземними мовами, зокрема англійською, німецькою, білоруською, польською та кримськотатарською.
Після початку повномасштабної війни, розв’язаної Росією, він відмовився залишати Харківщину, оскільки мусив доглядати за сином з особливими потребами. Мати Вакуленка, Олена Ігнатенко, у розмові з порталом Sestry.eu розповіла, що Володимир передчував свою смерть і за день до викрадення окупантами вирішив закопати під вишнею рукопис свого щоденника, в якому описав життя під російською окупацією.
"Ніколи не думав, що моє рідне селище стане епіцентром окупації рашистів (зневажливе означення російських військових і прихильників російського режиму, утворене від слів "Росія" та "фашизм" – PAP). Для мене, з моїми патріотичними, проукраїнськими поглядами, перебування у ворожому оточенні було надзвичайно небезпечним, але вибору я не мав", – писав Вакуленко у щоденнику.
"Я був із дитиною, надзвичайно вразливою, яка в перші дні березня повністю перестала спілкуватися із зовнішнім світом. Я усвідомлював, що всі ці вибухи, "гради" (реактивні системи залпового вогню – PAP), бомбардування та нові команди на кшталт "лягай" вплинуть також на його аутистичну психіку", – зазначав він.
Як згадує мати письменника, попри заклики до евакуації чоловік до останнього сподівався уникнути репресій.
"Він сказав: навіщо їм інвалід (інвалідність Вакуленка була наслідком служби в Радянській армії – PAP). Він плекав ілюзію, що по той бік зустріне людяність", – розповіла Ігнатенко.
За словами матері, Володимира Вакуленка двічі затримували. Спершу його заарештували сепаратисти з Луганської області, які співпрацювали з росіянами. Під час другого затримання його викрадали росіяни. Після цього додому він уже не повернувся.
Після звільнення Ізюма восени 2022 року тіло письемнника знайшли в одному з масових поховань на околиці міста. Окрім Вакуленка, там були рештки ще 446 людей. ДНК-експертиза підтвердила особу, а у тілі було виявлено кулі від пістолета Макарова.
Мати поета наголосила, що він впродовж всього часу перебування у рідній Капитолівці усвідомлював небезпеку, яка йому загрожувала, саме тому прагнув встигнути заховати списані від руки аркуші паперу.
Після звільнення регіону батько письменника та українська письменниця Вікторія Амеліна знайшли рукопис.
"Віка відразу ж відвезла записи до Харкова, щоб врятувати те, що від них залишилося", – згадує Олена Ігнатенко.
"Я теж поїхала туди, побачила їх наживо вже в музеї. Вікторія так багато зробила для нашої родини…", – додає жінка.
Вікторія Амеліна згодом сама стала жертвою російської агресії. Внаслідок російського обстрілу Краматорська письменниця зазнала тяжких поранень, які були не сумісні з життям.
На основі знайдених записів було видано книжку, що відверто документувала останні дні життя письменника, його переживання та вреження.
Уривки щоденника Вакуленка під назвою "Мене не лякає власна смерть" (пол. Nie przeraża mnie własna śmierć) вийшли польською мовою в перекладі Міхала Петрика в антології "Війна 2022. Щоденники, есеї, вірші". Том було видано Центром діалогу імені Юліуша Мєрошевського у Варшаві в 2023 році. Опублікований уривок показує повсякденність життя спочатку на лінії фронту, а згодом – під окупацією. На тлі постійних обстрілів, боротьби з голодом, страху за близьких і досвідчення зради, у словах письменника відчуваються як воля до спротиву, так і віра у визволення краю й можливості повернення до нормального життя.
У 2025 році Володимир Вакуленко посмертно отримав звання Героя України.
Як підкреслює кореспондентка порталу Sestry.eu, поблизу його будинку створено мурал, присвячений його життю та творчості. Його відкрили 1 липня – у день народження Володимира, який водночас став датою смерті Вікторії Амеліної. Письменник залишив по собі не лише літературну спадщину, а й сад, що став символом пам’яті про нього.
"Там навіть є табличка з написом "Вовкин сад"", – сказала Ігнатенко.
"Життя не закінчується зі смертю, якщо залишається сад", – додала вона, згадуючи слова, які хотіла б розмістити біля меморіалу своєму синові.
Sestry.eu – міжнародний онлайн-журнал, який працює з вересня 2023 року. Його місія полягає в розвитку суспільного діалогу та покращенні якості життя жінок. Портал популяризує ідею сестринства, співпраці та поваги до спільних цінностей, таких як свобода й толерантність. Видання публікує матеріали українською, польською та англійською мовами.
Повний текст статті доступний за посиланням: https://www.sestry.eu/statti/zhittya-ne-zakinchuietsya-smertyu-yakshcho-zalishaietsya-sad
iua/
