Польща отримала дозвіл на чергову ексгумацію в Україні
Польща отримала дозвіл від української влади на проведення ексгумаційних робіт на території колишнього села Збоїська (тепер місцевість Збоїща в Шевченківському районі Львова). У вересні 1939 року польське військо під командуванням полковника Станіслава Мачека вело там запеклі бої з Вермахтом.
Неіснуюче нині село Збоїська, яке залишило свій слід у називництві Львова, у вересні 1939 року були однією з ключових позицій у кількаденних польсько-німецьких боях за місто. Перебіг цих боїв детально описав професор Войцех Влодаркевич, фахівець у галузі військової історії, автор таких праць, як "Львів 1939" і "Східна Малопольща 1939" (міжвоєнний польський топонім для позначення території Східної Галичини - PAP). Обидві монографії були видані видавництвом Bellona.
Бої в Збоїськах стали одним з останніх польських успіхів у вересневій кампанії. Але ця перемога була досягнута великою ціною — з 14 по 17 вересня загинуло і було поранено близько 300 солдатів 10-ї кавалерійської бригади під командуванням Мачека.
Відповідно до отриманих наказів, Мачек (тоді ще полковник, у майбутньому генерал) мав прикривати Львів з півночі. Як нагадує професор Влодаркевич, окрім солдатів його бригади, у боях також брали участь підрозділи групи "Жолкєв" (польська назва міста Жовква) полковника Стефана Івановського, що були йому підпорядковані.
Серед них — два маршові батальйони 53-го і 40-го піхотних полків, І батальйон 53-го піхотного полку, піші ескадрони та ескадрон кулеметників із запасного центру Кресової кавалерійської бригади, батальйон підполковника Адама Радомиського, 134-й кінний ескадрон, кулеметний взвод поручника Юзефа Мурасіка, піхотний і кінний саперні взводи, батареї легкої й важкої артилерії, батальйон з Центру підготовки прикордонної служби в Раві-Руській та велосипедна рота 11-ї Карпатської піхотної дивізії.
Звіт про захоплення Збоїськ німцями надійшов до штабу Мачека увечері 13 вересня. Це означало втрату найкоротшого шляху постачання та зв’язку зі Львовом. Додатковою складністю було те, що стратегічна Висота 324 дозволяла контролювати дорогу до Жовкви та значну частину львівських передмість.
Спочатку Мачек вважав, що Збоїська залишаються в польських руках, а обстріл із цього боку був просто результат помилкового розпізнання. Однак, переконавшись у ситуації, він ухвалив рішення про контратаку.
Перша спроба відбити Збоїска почалася 14 вересня о 14:00, але польський наступ швидко захлинувся. Хоча маршовий ескадрон зміг вибити ворога з місцевого цвинтаря, під сильним вогнем кулеметів і мінометів змушений був відступити.
Наступна атака, якою командував підполковник Зигмунт Мощенський, розпочалася о 2:00 15 вересня. Поляки відбили частину позицій, але не змогли захопити ключову Висоту 324. Того дня втрати склали 50–60 загиблих і поранених.
Після кількох годин бою Збоїска знову опинилися в руках німців, але Мачек отримав більше розвідувальної інформації: позиції утримували добре підготовлені солдати 1-ї гірської дивізії генерала Людвіга Кюблера (якого після війни стратили за воєнні злочини в Югославії).
16 вересня Мачек вирішив застосувати всі доступні йому сили і атакувати одночасно з трьох напрямків. План ослаблював брак артилерійської та танкової підтримки: було лише три батареї артилерії та 15 танкеток, які мали слабку броню та озброєння.
Завдяки фактору несподіванки третій польський наступ, розпочатий на світанку 16 вересня, завершився успіхом. Однак німці утримали частину позицій, хоч і опинилися в оточенні.
Після обіду німецька авіація спробувала скинути провізію, цигарки та боєприпаси на парашутах для власної оточеної піхоти, але частина вантажу потрапила до польських рук.
Як пише професор Влодаркевич, 16 вересня загинуло, або було поранено восьмеро польських офіцерів і близько 100 рядових. Після допитів полонених стало відомо, що німці страждають від браку їжі й боєприпасів. Це стало причиною рішення почати новий наступ 17 вересня о 5:00.
З лісів біля Брюхович на південь від села Голоско у наступ пішли спішені ескадрони кавалерійського полку поручника Юзефа Мурасіка. Як наголосив професор Влодаркевич, німецькі "гірські стрільці билися хоробро і трималися до кінця". Однак удень польським силам вдалося знищити численні вогневі точки, включно з кулеметними гніздами та артилерійськими спостережними пунктами.
17 вересня о 16:00 Висота 324 на захід від Збоїск була остаточно захоплена. На її схилах знайшли тіла понад 50 убитих гірських стрільців, покинуте спорядження та зброю, зокрема три важкі кулемети. Поляки також зазнали великих втрат — загалом у боях за Збоїска загинуло й було поранено 300 солдатів і офіцерів.
Однак цей польський успіх уже не мав стратегічного значення. Мачека згодом викликали до штабу у Львові, де йому повідомили про вторгнення Червоної армії через польський кордон. У результаті ще до півночі солдати 10-ї кавалерійської бригади залишили зайняті позиції і вирушили до кордону — спочатку до румунського плацдарму, а згодом до Угорщини. Звідти, за мовчазної згоди влади в Будапешті, частині сил вдалося вирушити на Захід, де згодом була сформована 1-ша бронетанкова дивізія. (PAP)
Опрац. Ihor Usatenko
iua/
