Президент Польщі вшанував пам’ять жертв Катинського розстрілу
Катинський розстріл – символ злочину, вчиненого радянською владою проти поляків, а також брехні, що панувала в Польщі після 1945 року. Про це в понеділок заявив президент Кароль Навроцький під час виступу в Катинському музеї у Варшаві.
У понеділок у Польщі відзначають День пам'яті жертв Катинського злочину. Під час урочистої церемонії у варшавському Катинському музеї президент Навроцький підкреслив, що Катинський розстріл став символом "жахливого злочину проти 22 тисяч поляків, які вірно служили Польщі", скоєного радянською владою.
"Злочину формалізованого, злочину спланованого, злочину, спрямованого проти польського народу, щоб Польща назавжди зникла з карти пам'яті", – сказав він. Навроцький додав, що дії, які вчинив Радянський Союз, були спрямовані проти "видатних польських діячів" та польської інтелігенції, на фундаменті яких Польща мала в майбутньому будувати свою свободу та суверенітет.
"Катинський злочин є також символом брехні та радянської пропаганди. Як наголошував священник Здзіслав Пешковський, який дивом пережив катинський злочин, цю трагедію необхідно було пояснити, адже вона стала жахливою брехнею – брехнею, що лягла в основу комуністичної, фактично колоніальної Польщі після 1945 року. Катинь стала одним із фундаментальних стовпів комуністичної дезінформації того періоду", – підкреслив він.
Президент також висловив переконання, що за свободу та розвиток Західної Європи після закінчення Другої світової війни мусили платити такі країни, як Польща, Литва, Естонія та всі радянські республіки.
"Ми платили, бо мусили жити у брехні, у рабстві. Цей комуністичний режим безперервно вбивав наших робітників на вулицях польських міст, наших героїв у лісах та катівнях. Цей світовий порядок, побудований після 1945 року, мав свою ціну – ми платили за нього у всій Центральній та Східній Європі", – сказав Навроцький.
13 квітня у Польщі відзначають День пам’яті жертв Катинського розстрілу. Його встановив Сейм у 2007 році на вшанування близько 22 тисяч офіцерів Війська Польського та інших представників державної служби – зокрема поліцейських, чиновників і лісників.
Серед ув’язнених значну частину становили офіцери резерву, мобілізовані на початку війни. Більшість із них належала до еліти суспільства: лікарі, юристи, вчителі, науковці, інженери, письменники, журналісти, політичні діячі, державні та місцеві службовці, землевласники.
У таборах також утримували духовенство – католицьких, православних і протестантських капеланів, а також представників юдейської громади. Усі вони були вбиті під час організованих НКВС масових розстрілів і поховані, зокрема, в Катині.
У Польській Народній Республіці новини про Катинський розстріл підлягали цензурі, офіційно визнавалася версія про провину німців. Влада СРСР визнала свою провину лише наприкінці свого існування. 13 квітня 1990 р. Вона назвала Катинську трагедію "одним із найтяжчих злочинів сталінізму". Згідно з розпорядженням Михайла Горбачова Головна військова прокуратура СРСР розпочала розслідування. 14 жовтня 1992 р. голова Комітету з питань державних архівів проф. Рудольф Піхоя передав у Бельведері президенту Польщі Леху Валенсі основні документи, що стосувалися злочину. (PAP)
Опр. Roman Havryshchak
hav/
