Прогноз на 2026 рік: війна в Україні триватиме зі значними втратами для Росії
У 2026 році ситуація в українсько-російській війні, ймовірно, залишиться подібною до тієї, що спостерігається вже понад три роки: Росія повільно просувається територіально, зазнаючи значних втрат. Водночас залишається невизначеним, які подальші кроки Москва зробить щодо інших держав.
Наприкінці 2025 та на початку 2026 року, як і в останні кілька місяців, бойові дії в районі Покровська Донецької області на сході України характеризуються найбільшою інтенсивністю. Російська армія прагне зайняти Покровсько-Мирноградську агломерацію, зосередивши там більшу частину свого наступального потенціалу, включаючи найбільш елітні підрозділи (наприклад, підрозділи 76-ї дивізії ВДВ). Цілком ймовірно, що відведення українських військ на цій ділянці буде питанням часу і може відбутися ще в січні – хоча це залежатиме від розрахунків українського командування.
Ця дилема зводиться до питання, чи витрати (людські та технічні), пов'язані з утриманням позицій на цій ділянці, приносять відчутні дивіденди у вигляді зв'язування великих російських сил і завданням їм значних втрат. Після взяття Покровська і Мирнограда наступною метою російського наступу може стати Костянтинівка, а потім Краматорськ і Слов'янськ – останні великі міста, що залишаються під контролем України в Донецькій області. Російський президент Володимир Путін незмінно стверджує, що весь Донбас належить Росії.
Становище українських сил на ділянках у Дніпропетровській та Запорізькій областях стає значно проблематичнішим: там просування російських військ є значним, а темпи захоплення чергових фрагментів території – більшими, ніж на ділянці Покровська. Тривають бої в Гуляйполі, яке за кілька тижнів може розділити долю Покровська. Для української сторони буде важливо стабілізувати фронт на цій ділянці – щоб не збільшувати ризик наближення російських військ до великих міст, таких як Запоріжжя та Дніпро.
Ситуація на інших ділянках фронту досить стабільна, і малоймовірно, що вона зміниться наступного року.
"Я не очікую, що бойові дії припиняться в результаті прориву на фронті. Обидві армії занадто слабкі, щоб завдати вирішального удару одна проти одної, і занадто сильні, щоб одна з них поступилася в бою. 2026 рік не повинен принести тут жодних змін", – прогнозує в розмові з PAP Марцін Оґдовський, журналіст видання Polska Zbrojna, письменник і колишній воєнний кореспондент.
Нинішній етап українсько-російського конфлікту – це війна на виснаження: територіальні успіхи відходять на другий план, а на перший виходить питання завдавання максимальних втрат противнику.
"Україна перебуває у невигідному становищі, але їй також є що втрачати, тому рівень її рішучості також вищий", – підкреслив Оґдовський. Росія, як країна з більшим населенням і військовим потенціалом, здається переважаючою стороною, але навіть російські ресурси не є безмежними: як військові, так і економічні.
"Жодна країна не може розвиватися, нормально функціонувати, якщо вона витрачає 46% свого бюджету на війну", – сказав начальник Головного управління розвідки Міноборони України Кирило Буданов в інтерв'ю порталу "Суспільне". Це може означати, що у 2026 році, принаймні на короткий час (наприклад, на кілька тижнів або місяців), буде певна форма перемир'я або зниження інтенсивності бойових дій. Однак малоймовірно, що буде укладена мирна угода, яка забезпечить тривалий мир між Україною та Росією. "Кремль, як і раніше, переконаний, що тиск на фронті і та створення тиску в тилу забезпечить йому успіх, якого він прагне. Водночас цей успіх відрізняється від амбітних планів на 2022 рік. Зараз мова йде лише про захоплення Донбасу", – зазначив Оґдовський.
Якими будуть наступні кроки Росії? Цілком ймовірно, що вони не обмежаться Україною, а стануть продовженням широкої кампанії проти західних країн, що здійснюється різними методами за межею відкритого збройного конфлікту. Тому слід очікувати продовження інцидентів, пов'язаних з дронами і російською розвідувально-диверсійною діяльністю, а також широкої дезінформаційної та пропагандистської кампанії.
За словами Буданова, процитованого вище, російські провокації проти західних країн детально сплановані і залишаються частиною стратегії Кремля. Вони покликані перевірити реакцію суспільств, а також тип реакції політичного керівництва і армій окремих країн (в тому числі Польщі. Варто згадати про такі інциденти, як вторгнення російських безпілотників у повітряний простір Польщі 10 вересня або пошкодження залізничної колії в листопаді).
Москва також планує більш просунуті операції. За словами начальника ГУР, Росія нарощує стратегічні резерви, щоб використовувати їх проти західних країн. Найбільшу загрозу він вбачає для країн Балтії, хоча й зазначає, що доки триває повномасштабна війна з Україною, відкритої агресії не буде. "Воювати на два фронти – це катастрофа", – сказав Буданов, прогнозуючи (в іншому публічному виступі, зміст якого опублікував український портал lb.ua), що готовність до можливої військової операції проти Литви, Латвії та Естонії може бути досягнута російською армією вже у 2027 році.
Це сценарій, до якого країни Балтії та НАТО в цілому вже давно готуються, визнаючи цей епізод найбільш проблемним. Звідси, зокрема, постійна присутність батальйонних бойових груп у складі передової присутності НАТО в Литві, Латвії та Естонії, а також у північно-східній частині Польщі, поблизу так званого Сувальського коридору. У Литві формується німецька бронетанкова бригада. У країні також впроваджується програма підготовки з використання безпілотників (зокрема, для учнів початкових і середніх шкіл; підготовка у відповідь на нинішній характер війни в Україні також здійснюється прооборонними організаціями, такими як Литовська стрілецька асоціація). Країни Балтії також здійснюють значні закупівлі озброєнь, у тому числі танків і артилерії, включаючи реактивні системи залпового вогню.
Польща також нарощує потенціал власних збройних сил у цьому регіоні: триває модернізація обладнання дислокованих там підрозділів (наприклад, постачання танків K2 до 9-ї бронетанкової кавалерійської бригади в Бранево або безпілотної пошуково-ударної системи Gladius до 14-го протитанкового полку в Сувалках), а також розширення укріплень на кордоні з Росією та Білоруссю ("Східний щит") або формування нових підрозділів (у тому числі 1-ї піхотної дивізії легіону).
Варто також враховувати дії, які будуть здійснюватися у 2026 році на морських акваторіях, зокрема в Чорному та Балтійському морях. Перше є зоною бойових дій: ймовірно, збережеться тенденція використання Україною великої кількості безпілотників – як надводних, так і підводних – для атак на російську прибережну інфраструктуру та кораблі (хоча останні майже не виходять у відкриті води). Росія, ймовірно, намагатиметься посилити атаки на українську портову інфраструктуру – не лише проти Одеси, а й менших портів, таких як Ізмаїл, що створює ризик нових інцидентів для Румунії (порт Ізмаїл розташований поруч із румунсько-українським кордоном).
З іншого боку, у Балтійському морі слід очікувати подальших інцидентів, пов'язаних з діяльністю так званого тіньового флоту Росії і можливими спробами диверсій проти об'єктів критичної інфраструктури (за аналогією з розривом підводного кабелю у 2024 році). Стратегічна ситуація Росії на цих акваторіях залишається дуже складною, особливо після приєднання до НАТО Фінляндії та Швеції. Через це подібна активність або демонстрації сили (наприклад, прольоти поблизу об’єктів чи порушення повітряного простору) й надалі будуть проводитися, але значно нижче порогу відкритого військового конфлікту.
Dariusz Materniak (PAP)
Опр. Roman Havryshchak
hav/
