Що таке Вігілія і як її відзначають у Польщі
24 грудня у Польщі відзначають Вігілію (Святвечір). У польській традиції це особливий родинний час, сповнений символів і звичаїв. Серед них – ділення оплатком, прикрашання ялинки, залишення порожнього місця за столом для гостя та обмін подарунками. Опівночі в костелах відправляють урочисті різдвяні меси – пастерки.
Слово "вігілія" походить від латинського vigiliare, що означає "пильнування" або "нічне чування". Спочатку Вігілію відзначали напередодні всіх церковних урочистостей. У нові часи утвердився звичай святкувати Вігілію в переддень Різдва Христового. Нині цим словом називають святкову вечерю напередодні Різдва.
У Польщі Вігілія набула популярності у XVIII столітті, а у XX столітті стала загальноприйнятою традицією. Цього дня під скатертину на столі клали сіно – на згадку про народження Христа у вифлеємській стаєнці та покладення Його в ясла на сіні. Окремі прибори ставили для членів родини, які померли впродовж року, а також для гостя, що може з’явитися несподівано.
Папа Римський Іван Павло ІІ під час оплаткової зустрічі з поляками 20 грудня 1998 року наголосив, що у святкуванні Різдва Христового в Польщі "особливе місце посідає стіл, довкола якого збирається родина, щоб молитися, ділитися оплатком (тонкий хліб із пшеничного борошна, яким діляться під час Вігілії), вітати одне одного з Різдвом і споживати вігілійну вечерю".
"Це гарний звичай - залишати одне місце за столом вільним для когось, хто може прийти несподівано, для незнайомця. Ці прості жести означають дуже багато. Вони символізують доброту людського серця, яке бачить в іншому - особливо в людині в потребі - присутність Христа і закликає ввести брата і сестру в атмосферу родинного тепла, як кажуть старі поляки: “Гість вдома - Бог вдома”" – сказав тоді Папа.
У польському звичаї Вігілія вважається одним з найважливіших днів у році – у багатьох країнах він не настільки важливий. Як і в Польщі, Вігілію святкують у Литві, Чехії та Словаччині.
Святкування Вігілії супроводжується багатьма звичаями і символами. За традицією вігілійну вечерю розпочинають із появою на небі першої зірки. Перед вечерею родина спільно молиться, читає Євангеліє про народження Ісуса, а також ділиться оплатком — жестом, символіка якого відсилає до присутності Ісуса в таїнстві Євхаристії.
Вігілія нагадує давні агапи – вечірні трапези, на яких християни збиралися напередодні святкового дня, щоб через чування, молитви та співи підготуватися до святкувань. Під час Вігілії перед важливими святами традиційно дотримувалися посту, тому страви на вігілійному столі мають постний, без м'ясний характер.
З 2003 року – відповідно до формули церковних заповідей, затвердженої Ватиканською Конгрегацією науки віри – пост у Вігілію Різдва Христового формально більше не є обов’язковим. Проте польські єпископи закликають вірних зберігати цю багаторічну традицію. Постна Вігілія залишається обов’язковою для католиків лише тоді, коли припадає на п’ятницю.
За традицією на вігілійному столі має бути 12 страв, кількість яких символізує дванадцять апостолів. Кожен учасник вечері повинен скуштувати кожну з них, щоб забезпечити процвітання в наступному році.
У польській традиції на вігілійному столі мають бути борщ із вушками або грибний суп, вареники з капустою та грибами, смажений короп, риба по-грецьки, оселедець у різних стравах, капуста з грибами, маковий рулет та компот із сухофруктів. У деяких регіонах Польщі популярні також кутя, макові страви (макувки) і капуста з горохом.
Пізніше до цих звичаїв приєдналася традиція наряджати ялинку, яка є християнським символом райського дерева. Завдяки своїй зелені, що зберігається навіть взимку, ялинка є символом Христа як "дерева життя". Прикрашена свічками або електричними гірляндами, вона символізує Христа – "світло світу". Часто під ялинку ставлять ясла на згадку про народження Господа Ісуса у Вифлеємі. Під ялинку також кладуть подарунки, які роздають учасникам вечері після завершення трапези. У багатьох сім'ях після Вігілії також заведено співати колядки та щедрівки.
Опівночі 24 грудня у всіх церквах Польщі відбуваються урочисті меси, відомі як "пастерки". Назва походить від пастухів, які першими прийшли поклонитися новонародженому Ісусу.
Iwona Żurek (PAP)
Опр. Roman Havryshchak
hav/
