Про PAP.pl

PAP.pl - це портал найбільшого інформаційного агентства в Польщі, що збирає, систематизує та передає об'єктивну та всебічну інформацію з країни та з-за кордону. На порталі користувачі можуть ознайомитися з добіркою найважливіших повідомлень і репортажів, доповнених фотографіями та відео.

Ярослав Грицак для Sestry.eu: союз України і Польщі може стати наріжним каменем Європи

"Я не знаю, яким буде майбутнє України і Польщі. Однак, хотів би, щоб це були дві великі європейські нації. І щоб їхній союз став наріжним каменем нової Європи", – сказав український історик Ярослав Грицак на відкритті Фонду "Демократія". Повний текст його промови опубліковано на Sestry.eu.

Ярослав Грицак. Fot. PAP/Radek Pietruszka
Ярослав Грицак. Fot. PAP/Radek Pietruszka

Український історик і публіцист Ярослав Грицак заявив, що примирення між Україною і Польщею після падіння комунізму стало, на його думку, унікальним історичним явищем. За його словами, в умовах багаторічних конфліктів, травм і взаємних страхів полякам і українцям часто вдавалося не лише подолати взаємну недовіру, але й перейти до практичної співпраці та реалізації спільних ініціатив, важливих для обох країн.

"За своїм значенням польсько-українське примирення можна порівняти із французько-німецьким", – сказав Грицак, додавши, що "якщо післявоєнне примирення Франції і Німеччини стало наріжним каменем Європейського Союзу, то примирення Польщі й України може стати основою для розширення Союзу далеко на схід, аж до російсько-українського кордону".

 

Однак, на думку історика, згода між народами не була і не є ані повною, ані тривалою, і, попри значні успіхи, польсько-українське примирення залишається незавершеним процесом.

"‍Як колись сказала Мадлен Олбрайт, держсекретарка за президентства Клінтона: примирення нагадує їзду на велосипеді: потрібно постійно крутити педалі, інакше ризикуєш впасти", – підкреслив він.

 

Найбільшою перешкодою є різне сприйняття причин та перебігу Волинської трагедії, яка, на його думку, досі є джерелом конфлікту, що заважає зближенню двох народів.

Історик зазначив, що за останні два десятиліття було щонайменше три серйозні спроби домовитися з цього питання – дві на рівні президентів держав і одна з ініціативи громадянського суспільства – але жодна з них не мала очікуваного ефекту.

При цьому він наголосив на асиметрії історичної відповідальності за подію. Він вважає, що головна відповідальність за Волинську трагедію лежить на українській стороні, хоча вона не була виключною. За його словами, Польща, як сильніша сторона у міжвоєнний період, несе більшу відповідальність за загальний стан польсько-українських відносин, оскільки мала власну державу, тоді як українці були бездержавними і часто зазнавали принижень та дискримінації.

"Український історик Іван Лисяк-Рудницький описав політику міжвоєнної Польщі щодо українців словами наполеонівського міністра поліції Фуше: “Це гірше за злочин. Це помилка”" – сказав Грицак.

 

Він вважає, що розповідь сімейних історій один одного, без презирства та претензій, дає можливість показати глибинні причини радикалізації та насильства. Історик також попередив про небезпеку некритичного культивування історичної пам'яті.

Говорячи про ризик політичної інструменталізації минулого, Грицак зазначив, що ймовірність війни різко зростає, коли політики починають постійно виправдовувати свої дії історичними аргументами. Класичним прикладом є політика Володимира Путіна, який виправдовує свою агресію проти України посиланнями на історію.

На думку історика, війна Росії проти України перетворилася для Європи на кризу ідентичності, оскільки підрив цінностей і відмова від ідеї солідарності створює умови для руйнування всього європейського проекту. Водночас як підкреслив науковець, хорошою новиною є те, що історія Європи неодноразово розвивалася від кризи до кризи, і багато з цих криз закінчувалися компромісними, нехай недосконалими, але життєво важливими рішеннями.

На завершення Грицак висловив переконання, що загрози для країн регіону можуть бути не лише викликами, але й можливостями для розвитку. За його словами, в нинішніх умовах перетворення перших на другі не може відбутися без участі українців і поляків та їхніх спільних конструктивних дій.

"Я не знаю, яким буде майбутнє України і Польщі. Але я хотів би, щоб це були дві великі європейські нації. І щоб їхній союз став наріжним каменем нової Європи", – підсумував Грицак.

 

Ярослав Грицак (нар. 1960) – історик, професор Українського Католицького Університету у Львові, директор Інституту історичних досліджень Львівського національного університету ім. І. Франка. Закінчив Львівський університет ім. І. Франка. Викладав, зокрема, у Центральноєвропейському університеті в Будапешті (1996-2009), Гарвардському університеті (2000, 2001) та Колумбійському університеті (1994, 2004). Автор численних публікацій з історії та сучасної ідентичності Центральної та Східної Європи.

Sestry.eu – це міжнародний онлайн-журнал, який працює з вересня 2023 року для побудови соціального діалогу та покращення життя жінок. Він описує історії надзвичайних жінок, які від початку війни в Україні довели свою мужність, стійкість, небайдужість до людської біди та готовність прийти на допомогу. Sestry.eu просувають ідею сестринства, співпраці та поваги до спільних цінностей, таких як свобода і толерантність. На сайті можна прочитати тексти українською, польською та англійською мовами. 

Повний текст доступний за посиланням 

https://www.sestry.eu/statti/yaroslav-gricak-minule-ne-maie-absolyutnoyi-sili-i-yogo-mozhna-navit-potribno-zminyuvati

hav/

Загальнодоступні послуги PAP