Школа під час війни в Україні: діти повертаються до класів та бомбосховищ, підготовлених на випадок російської ракетної атаки
Тисячі українських дітей 1 вересня повертаються до шкіл, де, окрім чистих зошитів і нових підручників, на них чекають бомбосховища, підготовлені на випадок російського ракетного обстрілу.
"На шкільному подвір'ї відбудеться лінійка, хоч і максимально скорочена. Ми, вчителі, повинні побачити обличчя всіх наших дітей, і це дуже важливо для нас сьогодні. А діти повинні відчути атмосферу свята незалежно від того, в яких умовах ми живемо. Ми всі адаптуємося до цієї війни", – пояснила PAP Леся Заславська, директор школи № 155 у столиці України, Києві.
Над входом до чотириповерхової будівлі школи майорить синьо-жовтий державний прапор України. Всередині учні останнього, 11-го класу, надувають і розвішують різнобарвні повітряні кульки. Вони весело вітаються один з одним і зі сміхом розповідають, як провели літні канікули. Це їхній останній рік у школі.
Вони пішли до школи маючи по шість років, а сьогодні їм по 17 років. Учні думають про майбутнє, але найбільше їх турбує, як вони підготуються до найважливішого іспиту у своєму житті. Восени й взимку, як і минулого року, росіяни можуть знову бомбити електростанції. В їхніх домівках знову може зникнути світло.
"Війна – це труднощі, але до всього можна пристосуватися і з цим якось жити. Але перспектива залишитися без світла взимку, коли треба старанно готуватися до іспитів, мене трохи лякає", – зізнається Юлія Руденко з 11-А класу.
Життєрадісна дівчина прийшла до школи за день до початку навчального року разом з батьками, Володимиром та Анною. Юлія – зразкова учениця, активістка шкільної ради та громадська діячка, – хвалить директор школи. ЇЇ батько воює на фронті. Сьогодні він у Києві, куди приїхав у короткострокову відпустку з півдня України, де йдуть запеклі бої з росіянами.
"Психіка цих дітей більш стійка, ніж у нас, дорослих. Вони розуміють, що є мама і тато. Тато воює на фронті, а я тут, і я маю підтримувати маму, щоб тато, який виконує свій обов'язок перед батьківщиною, був спокійний. На цих дітях лежить головна відповідальність", – підкреслює директорка Заславська.
"Зрозуміло, що я боюся за свою дитину, за свою дружину. Ворог підступний і має зброю, якої ми не маємо. Страх за близьких завжди присутній. Ми зідзвонюємося щодня, весь час на зв'язку", – пояснює Володимир.
Нові учні, які тільки починають навчатися у 155-й школі Києва, прочитають інструкцію з безпеки одразу після першого дзвоника. Діти почують, що при звуці сирени вони повинні спуститися в бомбосховище. Воно розташоване у підвалі будівлі школи.
"Під час сигналу тривоги ми всі організовано спускаємося в укриття і займаємо відведені місця. Ми не можемо там навчати, тому діти грають у шахи, беруть участь у конкурсах, плетуть маскувальні сітки для наших солдатів", – розповідає директорка школи.
Софія Загорулько з 11-Б класу зізнається, що за півтора року війни з Росією майже забула, яким було її життя раніше.
"Є тривога, і ми йдемо в бомбосховище. Для мене це нормально. Я вже, здається, не пам'ятаю, як все було до війни. Все якось переплуталося. Але ми дуже дисципліновані. І я знаю, що якщо ми будемо дотримуватися правил під час тривог, то все буде добре. Я думаю, що ми вже навіть не відчуваємо страху. Ми змирилися з тим, що є", – каже вона.
Мама Софії, Інна, однак, бачить зміни в поведінці своєї дитини та її однолітків. На її думку, вони занадто рано стали серйозними, занадто швидко стали дорослими.
"У них щось змінилося. Вони стали більш дорослими. Вони також швидше адаптуються до всього. Це видно по їхніх поглядах і жестах. Але також за порадами, які вони дають нам, дорослим. Свій останній день народження моя донька провела в підвалі, де ми ховалися від ракет. Але ми не скаржимося. Ми знаємо, що в нашій країні є тисячі людей, чиї життя ця війна справді зламала. В цьому плані нам дуже добре", – розповідає пані Інна.
Директорка Заславська вважає, що під час війни догляд, виховання та освіта дітей є не менш важливими, ніж дії солдатів на фронті.
"Ми всі спільними зусиллями наближаємось до перемоги. Солдати воюють, а ми воюємо тут, в тому числі і в цій школі. Це боротьба за наших дітей, за наше майбутнє. І ми обов'язково в ній переможемо", – стверджує вона у розмові з PAP.
З Києва Jarosław Junko (PAP)
Опр. Roman Havryshchak
hav/
