Шведський звіт: дві третини шпигунів в ЄС працюють на Росію
Дві третини шпигунів у Європейському Союзі були завербовані Росією, далі йдуть шпигуни з Китаю, йдеться у звіті шведського урядового агентства "Шпигуни серед нас". Співавторка доповіді, докторка Еліна Ельвеборг Ліндског, повідомила PAP, що поряд із традиційними шпигунами з’являються й одноразові агенти.
Звіт "Шпигуни серед нас: шпигунство в Європі", в якому розглядаються справи засуджених агентів іноземних розвідок з країн Європейського Союзу, був підготовлений на замовлення шведської служби безпеки Sakerhetspolisen, шведської розвідувальної служби та військової контррозвідки MUST. Документ, підготовлений урядовим Агентством оборонних досліджень (FOI), яке співпрацює, зокрема, зі збройними силами Швеції, був опублікований на початку лютого.
Автори звіту проаналізували загальнодоступні дані про 70 справ шпигунів з 20 країн, включаючи Польщу, які діяли між 2008 і 2024 роками. Дві третини з них стосувалися шпигунів, завербованих Росією, шість – Китаєм і три – Іраном.
На основі цього, за словами докторки філософії Еліни Ельвеборг Ліндског, співавторки звіту та експертки з питань свободи інформації, в Європі склалася "широка" картина шпигунської діяльності, що демонструє структуру агентів, їхні мотиви, а також нові методи вербування.
"Шпигунська діяльність в Європі стає все складнішою. Наприклад, з'являються шпигуни, яких використовують лише для виконання разових завдань, наприклад, злочинці. Іноді такі особи не знають, кому вони передають інформацію", – підкреслила Ліндског в розмові з PAP.
Такі одноразові шпигуни найчастіше працюють за гроші і можуть навіть думати, що виконують "звичайні" кримінальні завдання, а не завдання розвідки. Така модель роботи знижує витрати на розвідку і мінімізує ризик викриття професійних розвідників. Послуги фрілансерів і злочинних організацій також важче пов'язати з іноземною розвідкою.
Всупереч думці про те, що в цифрову епоху людей замінить онлайн-шпигунство, Ліндског зазначила, що вербування традиційних агентів триває, оскільки "доступ до секретів" має значення. Саме тому продовжується вербування "інсайдерів", експертів, які знають державні таємниці: "Типові довгострокові шпигуни, з якими традиційний керівник вибудовує особливі стосунки".
Однак не лише "інсайдери" з доступом до військової інформації є мішенню для вербувальників, але й ті, хто працює у сфері охорони здоров'я, енергетики чи харчової промисловості.
"Нам було цікаво побачити, що серед засуджених шпигунів було дуже мало жінок. Було лише чотири випадки. Це питання заслуговує на окреме дослідження, тим більше, що, наприклад, у Швеції жінки відіграють важливу роль у кримінальних колах", – зазначила Ліндског.
Також попередні кількісні дослідження, на які посилаються автори звіту, свідчать про те, що переважна більшість засуджених шпигунів – чоловіки. З двадцяти випадків, коли в Естонії судили шпигунів, лише в одному з них фігурувала жінка. Однак автори підкреслюють, що неясно, чи ці цифри відображають реальну участь жінок у шпигунській діяльності в Європі, чи це лише результат ефективності або відсутності ефективності у виявленні та переслідуванні агентів.
Шпигують люди різного віку. Звіт демонструє, що середній вік людей, засуджених за шпигунство, становить 48 років, але є розвідники як 21-річні, так і пенсіонери у віці 82 років.
Як підкреслила Ліндског, соціальні мережі все частіше використовуються на додаток до традиційних методів вербування агентів.
"Це почалося під час пандемії", – зазначила експертка, додавши, що вербувальники часто використовують Telegram, який полегшує вихід на російськомовні спільноти, а також, наприклад, платформу LinkedIn, щоб "націлити" людей на певну посаду.
Дослідниця навела приклад латвійця, який зв'язався через Telegram з групою нібито антифашистів з країн Балтії, тому що хотів допомогти Росії зібрати інформацію про безпеку Латвії.
"Він робив це з ідеологічних міркувань. Це, до речі, один з мотивів рішення працювати на іноземну розвідку, хоча, можливо, дещо рідше, ніж за часів холодної війни. Звичайно, шантаж, амбіційні мотиви або гроші також є важливими мотивами, але, згідно з нашим дослідженням, не всім шпигунам платять", – зазначила експертка, хоча і обмовилася, що "в деяких випадках немає зобов'язуючої інформації з цього приводу".
Розвідки досі використовують так звану "солодку приманку" (англ. honeytrap), шантажуючи жертву інформацією, здобутою через зваблення. Однак у звіті зазначають інновацію в застосуванні цього методу: агентства дедалі частіше використовують "персон", створених штучним інтелектом, які лише імітують романтичні стосунки, але водночас формують емоційний зв’язок і спонукають розкривати конфіденційну інформацію.
Росія залишається "домінуючим" вербувальником шпигунів у Європі. У звіті зазначається, що 47 з 70 розслідуваних випадків були пов'язані зі співробітниками Російської Федерації. Вербуванням шпигунів у Росії в основному займаються ГРУ (Головне розвідувальне управління) і ФСБ (Федеральна служба безпеки), а також Служба зовнішньої розвідки (СЗР) і КДБ (Комітет державної безпеки).
Більшість російських шпигунів були виявлені в Естонії, за винятком двох випадків, коли країною-ініціатором розвідувальних контактів був Китай.
"Китайські шпигуни шукають інформацію у сфері технологій і діють в академічних колах", – зазначила Ліндског.
Як підкреслюється у звіті, Китай діє "експансивно" і розглядається як найбільша загроза з погляду промислового і наукового шпигунства. У Франції та Бельгії, наприклад, влада попередила університети та науково-дослідні інститути про ризики, пов'язані зі співпрацею з КНР.
Anna Gwozdowska (PAP)
Опр. Roman Havryshchak
hav/
