Вибори під час війни: політичні перспективи та виклики для України
Українська політична сцена вже готується до виборів попри триваючу повномасштабну війну з Росією. Президентські та парламентські перегони можуть мати важливе значення для відбудови країни та стабільності її міжнародних відносин.
На проведення виборів, хоч і з різних причин, наполягають як союзники, так і противники України. Питання про значення виборчого процесу для демократії підкреслює насамперед Вашингтон. Своєю чергою, Росія стверджує, що нинішня влада України не є легітимною, оскільки терміни повноважень президента та парламенту закінчилися.
Тим часом згідно з конституційними нормами, парламентські вибори в Україні мають відбутися у 2023 році, а президентські – у 2024 році. Однак з огляду на триваючу війну та воєнний стан, що діє безперервно з лютого 2022 року, їх проведення неможливе – як з правових причин (згідно з положеннями української конституції, вибори можуть відбутися не раніше ніж через 90 днів після закінчення воєнного стану), так і з організаційних.
Остання проблема має особливо важливе значення: умови триваючої війни з Росією фактично виключають можливість проведення голосувань, які відповідали б загальноприйнятим стандартам демократичних країн у мирний час.
"Наразі я не бачу технічної можливості провести вибори в Україні. Справа не в ухваленні закону, бо це, звісно, можна зробити. Організація роботи виборчих дільниць, передвиборчої кампанії, забезпечення можливості голосування військових (насамперед тих, хто служить на фронті – PAP) та переселенців є фізично неможливою", – сказав у розмові з PAP Віктор Біщук, журналіст телеканалу "Перший Західний".
Додатковою проблемою є також те, що велика кількість громадян України перебуває за кордоном – це як економічні мігранти, так і військові біженці, які, однак, продовжують мати право голосу на виборах. Інфраструктура дипломатичних і консульських представництв України не в змозі задовільно забезпечити потреби, пов’язані з голосуванням за кордоном.
Цю оцінку ситуації поділяють представники західних країн. Головною причиною неможливості організації голосування в нинішніх умовах залишається безпека виборців.
"За кордоном, не враховуючи Росію, більшість експертів сходяться на думці, що проведення виборів в умовах повномасштабної війни та триваючих російських повітряних атак, у тому числі в західній частині України, є неможливим", – сказав у розмові з PAP професор Василь Гулай, викладач і завідувач кафедри міжнародної інформації Львівського політехнічного університету. На його думку, більшість політичних сил в Україні вже готується до виборчої кампанії – як президентської, так і парламентської.
Наразі не зрозуміло, чи чинний з 2019 року президент Володимир Зеленський балотуватиметься на наступний термін, а якщо ні – хто буде кандидатом від президентського табору, тобто партії "Слуга народу". Серед потенційних претендентів на посаду президента називають, зокрема, колишнього керівника Головного управління розвідки (ГУР), а нині очільника Офісу президента України генерала Кирила Буданова, хоча – поки що – офіційна дискусія щодо його кандидатури ще не розпочалася. Також немає інформації, яка б підтверджувала або спростовувала намір взяти участь у президентських виборах генерала Валерія Залужного, колишнього командувача Збройних сил України, а нині посла у Великій Британії.
Значну роль у виборах (як президентських, так і парламентських) можуть відіграти ветерани війни з Росією, а питання, пов’язані з перебігом конфлікту – особливо його першої фази у 2022 році — стануть важливим елементом дискусій під час виборчої кампанії. У негативному сценарії вони можуть перерости в серію взаємних звинувачень і спроб притягнення до відповідальності окремих осіб за рішення та дії, ухвалені раніше. Саме на це, зрештою, розраховує Москва, яка, безсумнівно, прагнутиме максимально ускладнити внутрішню та міжнародну ситуацію України після завершення війни або принаймні підписання перемир’я.
Політична ситуація в Україні після виборів, безсумнівно, буде складною також щодо передбачуваного складу наступної Верховної Ради.
Можна з великою ймовірністю припустити, що в наступному скликанні парламенту з’являться як нові політичні сили, так і багато людей, які раніше не мали жодного стосунку до політичної кар’єри. У цьому контексті важливе значення матимуть президентські вибори, які, ймовірно, відбудуться першими і певною мірою впливатимуть на розклад сил у парламенті.
"Участь багатьох осіб у президентських виборах, так званих кандидатів з другого ряду, матиме на меті їхню популяризацію та формування репутації нових політичних партій", – зазначив Гулай.
Паралельно з дискусією про вибори, у межах тристоронніх мирних переговорів між Україною, Росією та США порушується також питання можливого референдуму щодо схвалення мирної угоди з Москвою. Водночас не до кінця зрозуміло, які саме питання могли б бути винесені на голосування, хоча, зокрема, йдеться про статус Донбасу.
Позиції окремих політиків і партій щодо цього питання можуть стати важливим елементом виборчої кампанії і, відповідно, опосередковано вплинути на результати голосування.
"Можна очікувати появи ідей щодо об'єднання президентських виборів з референдумом щодо мирної угоди з Росією", – припускає Гулай.
Прогнозована роздробленість наступного парламенту, безсумнівно, не сприятиме процесу відбудови України після війни, а також налагодженню контактів із країнами-союзниками – і прагненню до членства в ЄС, що залишається головним і найважливішим завданням української зовнішньої політики.
Портал "Українська правда" у четвер опублікував результати опитування, проведеного 12–18 березня компанією SOCIS. Згідно з ним, якби президентські вибори відбулися у березні, найбільші шанси на перемогу мав би чинний президент Володимир Зеленський (22,6% підтримки). Друге місце посів би колишній головнокомандувач ЗСУ, генерал Валерій Залужний (19,6%).
10,5% опитаних заявили про готовність підтримати керівника Офісу президента України Кирила Буданова, а 5,7% – колишнього президента Петра Порошенка. Водночас на парламентських виборах найбільше респондентів готові голосувати за потенційну політичну силу під проводом Залужного (21%) і за можливу партію, яку міг би очолити Буданов (15,3%); обидві наразі офіційно не створені.
Попри це, може виявитися, що влада (незалежно від того, хто нею буде) не матиме іншого виходу – українське громадянське суспільство вже кілька разів продемонструвало свою здатність "дисциплінувати" політиків у питанні виконання передвиборчих обіцянок. Багато чого залежатиме від того, хто обійме посаду президента – одним із найважливіших завдань цієї особи, безсумнівно, буде виконання ролі арбітра у внутрішніх відносинах та ефективного дипломата у відносинах із зарубіжними країнами.
Dariusz Materniak (PAP)
Опр. Roman Havryshchak
hav/
